Тільки через мій труп...

~Частина 5~

Наступного ранку я прокинулась від того що хтось завзято стукав в мої двері, відкривши іх я побачила Те:
-Ти ще не готова?
-До чого?
-Зараз Чімін прийде, а ти в одній піжамі.
-То й що, нехай приходить, я спати. Я вже хотіла закрити двері.
-Так Лінсу, швидко йди одягатись і я чекаю тебе на низу.
-А де мама і тато?
-Вони поїхали в тур з колегами по роботі. Тому ти під моїм наглядом.
-Вас не бентежить те що мені вже 17!? І на довго вони?
-На кілька днів, тягни свій зад на низ.
-О Божее, зараз прийду. Я пішла в ванну прийняла усі водні процедури одягнула зелені обтягуючі штани, білий топ, заплела легкий пучок і спустилась на низ.
-Ну і де цей ідіот? Оглядаючись спитала я в Те
-Привіт, сказав Чімін встаючи з дивана.
{Те}-Лінсу, приготуй нам каву будь ласка.
-А сам не можеш?
-Ні не можу, не бачиш в нас гість.
-Добре добре, буде тобі кава.
Заварюючи каву я намагалась підслухати про що вони говорили, але через кавоварку нічого не було чути. Я виршила підійти ближче до дверей вітальні щоб хоч щось почути. Спіткнувшись я полетіла на двері, вони відчинились і я з тріскотом звалилась на підлогу.
-Лінсу ти впорядку? Підірвались обидва хлопці.
-Так...так все добре, я швидко встала з підлоги, і вже хотіла вийти:
-Лінсу, що ти робила біля дверей?
-Нічого... сказала я і побігла на кухню. Через кілька хвилин я принесла каву поставила на журнальний столик, і швидко пішла на гору. Я включила музику в навушниках і вирішила почитати щось. Не пройшло і 15 хвилин як мій брат приперся до мене в кімнату: -Лінсу пішли в вітальню.
-Навіщо? Я не хочу мені і тут добре.
-Тому що нам з Чіміном скучно, ми хочемо кудись поїхати або погуляти.
-Без мене не обійдеться?
-Ні не обійдеться пішли, він взяв мене за ногу і стягнув на підлогу.
-О боже мені хоч колись хтось дасть спокій?
-В наступному житті, давай пішли.
Ми спустились на низ Чімін сидів і допивав каву.
-Почекайте на мене, я піду переодягнусь сказав Те і піднявся на другий поверх.
-Лінсу
-Що?
-Ти нариваєшся?
-Тобто?
-Ти вчора пішла і навіть не попрощалась.
-Я...я просто хотіла чим швидше додому.
-Добре, але знай помста не за горами.
-Угу.
-Все я готовий, ну що поїхали?
-А куди ми їдемо?
-В кіно, але не на любовну фігню, як ти любиш.
-Хто казав що я люблю романтичні фільми? Ми на бойовик? Чи на жахи?
-На жахи, поїхали а то запізнимось. Перед кіно ми ще поїздили по місту погуляли, пообідали, а потім пішли в кінотеатр.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ми вже сиділи в залі, я сиділа між двома ідіотами які мене бісять, через кілька хвилин повинен початись фільм. Ми закупились кількома відерцями попкорну чіпсами та шоколадками, адже фільм повинен бути реально цікавим.
Спочатку фільм був справді цікавим але в один момент сюжет став нудним і тут я почула, як голова Техена схилилась мені на плече. Я поглянула на Чіміна, який теж майже засинав:
-Може просто поїдемо додому? прошепотіла я Чімінові прикриваючи рота.
-Що? Навіщо, фільм ще не закінчився.
-Те вже спить, і ти теж вже засинаєш, давай просто поїдемо додому?
-Добре, буди Техена і поїхали. Я збудила Те ми вийшли з кінотеатру і пішли до машини. Техен був сонний тому сів на задні місця і одразу заснув:
-Ну що ж, якщо містер Кім спить то я поведу, сказав Чімін і сів за руль. Пак завів машину і ми поїхали. Цілу дорогу ми їхали мовчки, але в один момент Чімін перебив цю тишу:
-Ти не хотіла б завтра прогулятись?
Від цієї фрази мене кинуло в паніку я не могла нічого придумати, щоб відмазатись і тут я згадала:
-Вибач я не можу, я під домашнім арештом, до того ж батьків немає зараз в дома, давай на наступний раз. Перший раз я була рада що мені нікуди не можнай йти.
-Якщо так то ми будемо бачитись в школі, він переможно усміхнувся і продовжив дивитись на дорогу.
"Угу будем бачитись" подумала я...
Через кілька хвилин ми підїхали до будинку. На вулиці вже вечоріло, ми збудили Те і він одразу пішов на гору спати. Я ж чекала, щоб Чімін швидше змився додому і я б могла розслабитись:
-Ну що, я напевне вже піду, побачимось завтра.
-Добре дозавтра, я провела його до дверей і закрида їх за ним.
-Фуух нареешті, сказала на повний голос я і пішла до себе в кімнату. Потім вирішила прибратись, включила музику одягнулась в хатній одяг і почала протирати пил з поличок маленького комоду. Тут Техен зайшов в кімнату:
-Тобі що тут клуб? Чи ти вирішила оглухнути?
-Ні, я вирішила поприбирати.
-А навіщо тоді музику так включати?
Він підійшов до колонок і вимкнув музику,- взагалі йди спати, завтра поприбираєш.
-Але я тільки почала.
-Не хочу нічого чути давай закругляйся. Я послухала Те і прийняла розслабляючу ванну і пішла спати.

Дякую,🌈 що дочитали до кінця цю частину, чекайте нові частини💋❣