Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 9💫

ТИМ ЧАСОМ МАЛФОЙ
Рівно північ. Я скористався трансформацією і вмить опинився вдома. Тут геть нічого не змінилося. Я прямую до дверей будинка. І не встигаю я до них підійти, як переді мною опиняється мама. Вона стривожина чимось і дивиться на мене. Як же мені її жаль...

— Драко... Дорогий мій. Як ти? Чому так пізно? - стривожино запитує вона і обнімає мене.

— Зі мною все добре... Сьогодні був бал... А ти як? Не має новин від батька? - запитую я і дивлюся на неї.

— Ох! Драко, мені так важко! Дорогий мій, я ночами не сплю. Все думаю і не знаходжу собі місця. Скажи в тебе точно все добре?

— Мам, не хвилюйся. Я дорослий хлопчик і вже розумію багатьох речей...

Після розмови ми зайшли в дім. Так пусто ще не було. Батько в Аскабані, мама переживая, а я втратив ту котру вважав гідною для себе. Так, саме, так! Вона гідна для такого слимака як Я! Ці думки дали про себе знати і я тут же став сумним. Мама це замітила. Вона пильно поглянула на мене. Цей погляд мене лякає.

— Що з тобою, Драко?

— Нічого... Просто бачу як тобі важко. Може я щось приготую? - швидко змінивши тему я попрямував на кухню.

Вона за мною. Я почав шукати щось і тут же вона обернула мене до себе. Її вираз обличчя був серйозним.

— Розкажи. Що тебе турбує?

— Мам, зі мною все добре. Правда.

— Не бреши. Я бачу, що ти в роздумах завис. Довірся мені.

— Тобі не сподобається моя історія.

— Кажи!

— Я напевно закохався.

— Це ж чудово! Хто вона? Я її знаю?! Пенсі Паркінсон?!

— Ні... Це... Грейнджер.

— Що?! Грейнджер?! Вона маглонароджена!

— Я ж казав. А тепер вибач. Я піднімлюся до себе.

— Ні, стій. Я хочу все знати. Як так сталося?

— Це довга історія... Мам, мені справді жаль за батька. А тепер будь ласкава, я піднімлюся до себе, - я швидко покинув її і пішов в кімнату.

Мені зараз нічого не хочеться. Вона відповіла мені і тепер я не буду до неї придиратися. Все таки я ж бачу, що вона щось відчуває до Візлі. Хоч як мені зараз важко це прийняти, але потрібно.