Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 15💫

Всю ніч я крутилися з одного боку на інший. Аж під ранок я заснула. Все роздумуючи про слова Джинні. Можливо вона права і варто признатися в своїх відчуттів. Розбудила мене Джинні. Вона трусила мене за плечі і тому я не могла опиратися і розплющила очі.

— Вставай, вже скоро обід, а ти спиш, - радісно промовила вона.

Я з неохотою піднялася і тут же мені стало погано. Перед очима попливло і я вже думала, що мене зараз знудить, але я трималася.

— Іду вже, іду. А ти чого така весела? Щось сталося? - з цікавості запитую я.

— Можливо... Вчора нам оголосили канікули. Це ж круто! - карантин. Точно. Чомусь я геть не рада це чути.

— І ти напевно радієш, через Гаррі? Він до вас приїде на канікули, - говорю я і вона від щастя світиться. Все ясно.

Я підходжу до шафи і починаю вдягати маглівське. Джинні вийшла з кімнати і тому я зі спокійними думками стою перед дзеркалем, і розчишую волосся, дивлячись на себе.

— Драко... Я кохаю тебе, - говорю я сама з собою.

Після кількох спроб заплести косичку, я все таки залишаю їх розпущено. Вихожу з кімнати і натягую на себе мантію. Речі я давно зібрала. Напевно в світі маглів мені буде скушно...

І як я казала в дома було нудно. Я цілими днями сиділа в кімнаті і переглядала книжку яку напевно 10 раз перечитувала. Батьки були раді моєму візиту і тому я вже ні на що не сподівалася. Аж поки не минув місяць. Через становищем з Темним Лордом, Дамблодр повідомив всіх учнів, не приходити поки що в школу і тому продовжив канікули до початку лютого.

Пару раз приходили листи від Гаррі та Джинні. Але те що було написано там, мене геть не радувало. Вони запрошували мене до будинку Візлі, але я відмовлялася, тим, що мені було погано, або ж я була занята. Я аж ніяк не хотіла бачити Рона. Він призвів до того, що я потрапила в госпітал. З його сторони це низько.

Ось і настав день повернення в школу. Батьки відправили мене на вокзал, а самі повернулися в маглівський світ. Щось розказувати про канікули - не було сенса. Я провила їх нудно. Весь час щось читала. Мені деколи снилися сни, але ті сни були якісь інтимні. Навіть в сні я була збуджена від них. Підлітковий період? Напевно що так. Так скоро настав цей період.

В кінці вокзалу я побачила їх. Гаррі, Джинні та Рон. Всі троє стояли і про щось говорили. Побачивши мене, Гаррі вигукнув. І на його голос обернулися Візлі.