Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 16🔥🍺🙈

Приїхавши в школу, всі поросходилися по кімнатах. Я з Джинні зайшли в кімнату і ми зразу розклали свої речі на місце. Ось, ми вже йдемо по коридору. Зараз лише 11:00. Ми пішли у велику залу, зразу угледівши там знайомі лиця, ми побігли до них. Звісно Рон сидів навпроти Гаррі, тож я зразу побігла до Гаррі, але Джинні мене обігнала і сіла з ним. О, чорт! Я не хочу сидіти разом з ним!

Думати було ніколи, адже на сцені появився Дамблдор. Я поспішно сіла біля Рона, уникаючи його погляда, дивилася на Дамблдора.

— Увага! Радий знову вас всіх тут бачити. Через деякі труднощі, канікули продовжили. Але це не означає, що ви можете розлабитись. Через пару днів буде весняні олімпіади. Тож ми б хотіли побачити вас серед пар з різних факультетів. З Гріффіндора - Джинні Візлі, а зі Слизерина - Блейз Забіна. Гріффіндор - Гаррі Поттер - Пенсі Паркінсон. Гріффіндор - Герміона Грейнджер, Слизерин - Драко Малфой, - директор називав всіх по імен та ділив на пари.

Якщо чесно, я трішки здивувалася. Не те, що мені б не хотілося бути з Малфоєм, просто чомусь не пособі. Він навіть не заперечав. Можливо щось вже надумав і тому мовчить. Всі решта обурювались, а були навіть такі, які раділи своїй парі. Рон ненажарт розлютився і просто встав, та покинув залу.

Дивний він. І взагалі минуло не так багато часу, щоб я його зненавиділа. Мою увагу привернув сусідній столик за яким сидів похмурий Драко. Що з ним? Мене було дивно бачити його таким. Він завжди вів себе по дурному, а тут сумний. Я перевела свій погляд на Гаррі. Він був розгубленим. Напевно, через оголошення Дамблдора.

— Гаррі... Не засмучуйся так, - почала його підбадьорювати.

— Не те, що я не хочу цього, просто це дивно. Навіщо Дамблдор вирішив зробити це свято?? І чому саме тебе поставили разом з Малфоєм? Ви і так добре спілкуєтесь, - почав Гаррі. Джинні кинула на мене похмурий погляд.

— Я ж не знаю чому так... Гаррі, не звилюйся ти так. Це лише пару днів.

Джинні важко вздихнула і вставши рушила до виходу. От ці Візлі дають. Гаррі лише недовірливо кивнув.

— Можливо ти і права... Але в любому випадку, не хочу, щоб з тобою щось сталося, - сказавши це він покинув залу.

Через хвилину і я те саме зробила. Йдучи по коридору, я була заннята читанням. Всю увагу я приділяла книжці, яку в руках тримала. Ось, я минаю кабінку хлопців. Але не встигши відвести погляда від книги, хтось став навпроти мене. Я підняла очі, і побачила знайоме обличчя. На моєму лиці з'явилася усмішка.