Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 24

ТИМ ЧАСОМ ГЕРМІОНА

— Ти впевнений? - вкотре запитую я, його.

Він пару секунд блукає очима по кімнаті, а потім каже.

— Так! Іншого варіанта не буде. Сьогодні закінчиться це жахіття і всі будуть як раніше, - впевнено говорить він.

Я піднімаю свій погляд на Макгонаггал яка стоїть біля нас та уважно слухає.

— Герміоно, я вірю в тебе та Гаррі. Нехай закінчиться це все жахіття, - каже професорка.

Я переводжу свій погляд на Гаррі. Він як і раніше стояв та роздумував щось. Ми покинули кабінет професорки Макгонаггал. По коридорі ми йшли мовчки. Я втупилась в підлогу, а Гаррі лише думав про щось. Зрештою цю тишу порушив він. Я поглянула на нього.

— Герміоно, - сказав він. — Малфой... Він згадав щось? - якось сумно сказав він.

— Згадав. І те як його Лаванда поцілувала та промовила закляття. Він все згадав, - важко видихнула я.

— А ти що не ревнуєш його? - дивне питання...

— Та ні... Це все магія, а їй аж ніяк не завадиш. Може переведемо тему, - нервово відповіла я.

— Давай. Не бачила Рона? Його ще з вчорашньої днини немає, - стурбовано відповів Гаррі.

— Так, ти правий. Можливо щось задумав. Мені аж ніяк не подобається ця таємниця з парами та раптова поява Лаванди.

І не встиг Гаррі обдумати мої слова, як перед нами з'явилася Лаванда та й ще з Роном. Ми двоє переглянулися і почули голос цієї дівчини.

— О, Герміона! Яка несподіванка. А тут, Рон тільки-що говорив про тебе. А де ж Драко? - в її голосі були нотки зради та жажди помсти.

— Лавандо, а я так зрозуміла, тебе Драко відшив і ти побігла до Рона? Похвально! А ти ще казала, що це я бігаю за Роном, а тут наоборот.

— Герміоно, не грайся з вогнем. Ти не уявляєш чого втрачаєш, - в її очах я побачила вогник.

— Та я і так бачу. Але чомусь не можу повірити в те, що ти здібна була до магії... А тим більше, закляття прочитати перед Драко. Ну, давай Лавандо, говори!! Хто тобі наказав причаруввти Драко до себе?! - почала я на неї кричати, Гаррі схопив мій лікоть та намагався зупинити мене.

— Що! Я ніякої... Чорт! Вона казала, що ніхто не дізнається... Чорт, чорт, чорт! - прокричала вона собі під ніс та поглянула на нас.