Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 27💫

ТИМ ЧАСОМ МАЛФОЙ
В цю ніч це все закінчиться. Дамблдор помре! Нехай і через мене... Володар живий! Він все зпланував ще з самого початку. Знав, що Грейнджер поведеться на цю брехню з коханням. Але не я. Я почав до неї щось відчувати. Але це вже не важливо. В нас різне життя з нею. Ми не можемо бути разом. Ніколи! Так скоро пролетіли роки, а відчуття наче вперше. До сьогоднішнього дня я нікого не кохав, так сильно як Грейнджер. Моя Грейнджер. Кохана, розумна та чарівна.

Взяв паличку і заховав її заді. Піднявся по сходах на верх. Чувся голоси. Але я не звернув уваги на тих хто був в кімнаті. Став заді і побачив Дамблдора. Він стояв та дивився з вікна. І тут він говорить.

— Драко, виходь. Я знаю, що ти там, - сказав він і сенсу ховатися не було.

Я вийшов і простягнув перед собою паличку. Націлився на Дамблдора і лише дивився на нього. Він в свою чергу не здивувався, що мене здивувало.

— Не роби цього, Драко. Ти ж не такий як вся твоя сім'я, - промовив він.

— Ні. Саме такий я і є! І не опирайтеся цьому. Ваша смерть сьогодні, - сказав я і руки почали тремтіти.

— Навіщо тобі це? Ти ж не можеш робити те чого від тебе змушують інші, - сказав він.

— Замовкніть! В мене немає вибору... Я мушу це зробити, - тихо промовив я.

Він нічого не відповів. А лише розвів руки і з-за стовпа вийшов Снейп. Він націлився на Дамблдора.

— Імперіус! - лише це і прозвучало з вуст Снейпа.

Я налякано дивився на це і вже бачив, як Дамблдор падав з балкона вниз. Я побіг туди і побачив тіло яке падало вниз. Все наче в сповільненому режимі. Я поглянув на Снейпа. Він ніякої реакції не видавив.

— Як ви могли?! - почав кричати я.

— Сам би ти цього не зробив. А тепер ходімо. Скоро прибуде Володар, - наказав він і схопив мене за руку повів за собою.

Що я наробив? Чому мені так погано? Біль? Щось новеньке. Я відчуваю біль... Чому саме таке життя? Грейнджер... Вона не пробачить мені. Чорт, чорт! От, дурень. Знову помилки. Я ж не міг. Це все Володар! Чортів Лорд!

Голос Снейпа щось говорив, а я лише не слухав його. Ми опинились біля мого будинку. З нього вибігла мама, а за нею батько... Мама одразу побігла до мене з обіймами.