Драміона (Відчуття - Закоханості)

Глава 28

Pov Автор
Все було наче страшним сном. Герміона кричала, билася, плакала. Її тримав Рон та Гаррі які не більш були в шоці. Вона з усіх сил хотіла вдарити, відштовхнути їх і побігти до свого коханого. Але не встигла вона це зробити, як Нарцисса підійшла до сина та присіла над ним.

Всі дивилися. Герміона вже не стримувалась і хотіла викрикнути щось їй, але вона лише дивилася на це мовчки. Нарцисса розуміла, що її синочка немає. Але це не кінець історії. В цій історії має бути щасливий кінець...

— Драко... Хороший мій, синочку. Вибач за все. Ми з Луціусом не найкращі батьки. Вибач, синочку. Якщо ти звісно вибачиш нам за все. Нехай ця дівчина буде з тобою. Лиш би ти жив. Чуєш? Я люблю тебе, Драко, - прошепотіла жінка і сльози покотилися з очей.

Пару секунд вона була поруч. Зрештою підвелася і востаннє глянула на нього. Таке бліде лице, чорняві оченята наче смола, а білосніжне волосся яке було зализане стало розкуйовджене. Ось і кінець цьому.

Жінка повернулася до чоловіка. Інші стояла і не знали, що робити. Чи сумувати чи радіти. Драко Малфой - був поганим хлопчиком, мав свої недостатки. Але ж не він винен, а саме його батьки. На жаль, батьків ніхто не вибирає. Вони в нас одні і хоч погані, хоч хороші. Вони все одно батьки - частинка себе. Лиш Герміона закохалася в нього. Така правильна, слухняна, відмінниця закохалася в поганого хлопчика. Як таке могло бути? Ніхто не знав що таке можливо.

Сама дівчина вбивалася від болю. Її серце було розбите. Вона хотіла кричати. Душа нила. А ноги ледь тримали її. Ось і падає вона на коліна. Сил підвестися немає. Вона впала. Нехай буде так. Гаррі та Рон переглянулися. Їхня подруга у відчаю. Що ж їм робити? Як правильно підібрати слова?

— Герміоно, - важко вздихнув Гаррі і відповів.

— Ми з тобою. Малфой буде завжди з тобою. Не плач, - сказав Рон.

Герміона лише злобно поглянула на друга і видавила з себе.

— Ти! Все через тебе! Він через тебе помер. Ти ревнував мене до нього, - вона переключилася на батьків. — І ви теж! Ваш син помер через вас! А ви ні в чому невинні. Як завжди ніхто не винен. Ненавижу! Вас усіх. Як такими байдужими, егоїстичними народжуються! Драко... Він був чимось більше ніж ворогом, якого я вважала з початку. А тепер його не має. Мого Драко немає. Та ви навіть не знаєте, що я говорю. Бо ніколи не відчували цього, що я відчуваю. Я кохала його, кохаю і досі. А ви погляньте на себе. Ніхто з вас не заслуговує бути янголами. Ви підлі, нікчемні, егоїстичні, байдужі! - все що вона відчувала вирвалось на зовні. Говорячи ці слова, дівчина на всіх дивилася, а особливо на батьків Драко. Вони стояли і самі розуміли, що були неправими і в цьому їхня помилка.

Герміона немала більше сил дивитися на це і говорити щось. Вона стомилася. Голова сильно боліла, очі були опухлі та червоні від сліз, а тіло немов не слухалось її. Хтось вже почав розходитись, а хтось як Рон, Гаррі, Нарцисса, Луціос та Макгонаггал залишилися біля тіла. Дівчина хотіла закрити очі і повернутися в реальність. Зараз вонп а можливо спить і це лише страшний сон. Але це реальність. І від нього не втечеш. Як сильно вона хотіла зарпз поговорити з ним, обняти, поцілувати, сміятися з ним, бути поруч, втекти від усіх як він і казав. Вона не послухалась його. І через неї він лежить непритомний. Все через Герміону...

Всі вже хотіли йти. Гаррі підійшов до Герміони, намагаючись її підняти і відпровадити її кудись. Коли дівчина встала, то земля наче йшла з під ніг. Вона згадувала всі щасливі момент з Драко. З очей вже не текли сльози, адже все виплакала і очі сильно пекли від сліз. Вона лише мовчки пішла з ним. Хтось йшов позаду, як батьки Драко.

Аж, раптом хтось почав сильно кашляти. Нарцисса обернулася і побачила, як її синочок почав кашляти. Вона одразу побігла до нього та вскрикнула.

— Драко! - крикнула вона і побігла до нього, а за нею Луціус.

На крики жінки обернулися інші. В тому числі і Герміона. Вона наче ожила. Побачила погляд Драко... Її коханого Драко Малфоя. Вона чим дужче побігла до нього. Сили наче добавились. Всі здивувалися. Дівчина налетіла на нього з обіймами та поцілунками. Драко розсміявся і лише тихо прохрипів.

— Герміоно, тихо-тихо... Я теж тебе кохаю, - ледь сказав він.

Нарцисса та Луціус стояли в сторонці. Вони не показували своїх емоцій. Герміоні було не до них і тому вона сильно-сильно обняла його і лише прошепотіла.

— Я згідна, - сказала вона.

— Що саме? Я ж наче заміж тебе не кликав, - з насмішкою сказав він.

— Я згідна з тобою втекти. Як ти мене налякав. Слимак-Драко, - розсміялася вона.

— Я знав. Ти моя кохана, Герміона, - сказав він і поцілував її в губи.

Гаррі усміхнувся на це. А батьки лише відвернулися, щоб цього не бачити. Все було так, як мало відбутися. Вони знищили Лорда і тепер їхнє життя почалося з чистого аркуша. Цікаво а як буде через 10 років?...