~Несумісні~

Глава 8

POV Jimin
Вона зникла! ПРОСТО ЗНИКЛА!
- Що, це було!? Куди вона поділася!? - запитав я
- Вона...зникла! - сказала Розе
- ТА Я ЦЕ БАЧУ!  А КУДИ!? - повисив я голос
- Не кричи! Криками не допоможеш! - сказала Ліса і стала на те місце, де раніше стояла Джен
- Куди, вона могла подітися!? - запитала вона
-  Ти її тут не знайдеш! Вона телепортувалася! - сказав Джин і потер вісок
- Слухай, може ти розповісиш, що тобі ба...батько, розповідав!? - запинаючись запитала Ліса
- Я не знаю багато! - почав він
- Розповідай, що знаєш! - сказав Юнгі
- Добре! Нууу, 7 років тому, до мене прийшов тато і сказав, що хоче поговорити! Ми сіли і він розповів, що ми маємо деяку, енергію! - сказав він
- Яку, ще енергію!? - запитав я і подивився на нього
- Справа в тім, що ми не лише вампіри! - відповів він, але мене ця відповідь не влаштовувала
- Та блін! Ти можеш нормально пояснити!? - не витримала Ліса
- Не матюкайся! Але, Ліса права! - сказав я
- Айщ! Взагалі, ми на половину вампіри, на половину демони! - сказав Джин на одному диханні, а повідкривали роти
- Стоп, стоп, стоп! Ти хочеш сказати, що батьки не розказували нашу справжню сутність!? - сказав я
- Виходить, що так! Але справа не втому! Ви дізналися, що ми демони, але і це ще не все! - сказав він
- Ще не все!? - запитав Чонгук
- Так! - відповів він
- Здуріти можна! - відповів він і взявся за голову
- Гук, помовчи! Продовжуй! - сказав Юн
- Дякую! Так, про що це я...!? А, ви ж пам'ятаєте, про нашу прабабусю!? - запитав він
- Ну так! - відповіли ми з Лісою
- І пам'ятаєте, ким вона була!? - знову запитав Джин
- Так, королевою війни! - відповів я
- Ваша бабуся, була королевою війни!? - запитали хором Чони
- Так! Але справа не тим, ким вона була, а в тому, що вона мала! - сказав він
- Що вона мала!? - нервово запитав я
- Вона була носієм, дуже небезпечного гену! - відповів Джин і всі почали сильно нервувати! Хто ходив туди сюди, хто стояв з опущеною головою і стукав ногою, а хто сів на крісло і запустив руки в волосся, як я
- Значить, їм потрібен ген! - зробив висновок я
- Так! - відповів він і також сів
- Але, зачекайте! Якщо Дженні, є носім гену, то і ми також! - сказала Ліса і зупинилася на місці
- Так воно і є! Але є одне, «но»! - сказав Джин
- Що ти маєш на увазі!? - запитала Джису
- Так, ген перейшов і до нас, АЛЕ в Дженні його найбільше! Можна рахувати, що все що є в неї це так, як нас троє разом взятих! - сказав Джин і усміхнувся
- Так, ось чому йому були ми не потрібні, а лише Джен! - сказала Ліса
- Ага! І що будемо робити!? - запитав я
- Ще одне питання! І воно надзвичайно важливе!  Як. Можна. Отримати. Цей. Ген!? - по словах запитала Ліса
- Напевно єдиний спосіб,...це вбити носія! - відповів Джин і всі замовчали
- Стій! Стій, стій, стій! Чиєю бабусею була вона!? - запитала Ліса з обережністю
- Ну маминою! А що!? - сказав я
- А тепер подумайте, чого все так! - сказала вона і сіла
- Цей ген був і у мами! - сказав Джин і скинув лампу з тумби
- Значить вони його маленьку частинку, але отримали! - сказав я і різко встав зі стільця, що дівчата навіть злякались
- Що будемо робити!? - запитала Джису
- ВИ нічого, а МИ рятувати сестру! - сказав я
- Ага, ще чого! Вони вбили наших батьків і ти хочеш, щоб ми нічого не відповіли їм!? - гнівно відповів Чонгук, а остальні його підтримали
- Зараз не час для помсти! Нам потрібно рятувати сестру, а не мстити! - відповів я
- Ви самі не впораєтеся! Ми вам допоможем! - встаючи сказала Розе
- Ні! Нам не потрібна допомога! - підтримала мене Ліса
- А ми вас не питаєм, ми вас перед фактом ставим! Ми. Йдемо. З. Вами! - по складах вимов Юнгі
- Це не обговорюється! Ми йдемо без вас! - встав і     сказав Джин
- Це не тобі вирішувати! - сказала Джису
- В дану ситуацію мені! Чи ти хочеш закінчити, як і наші батьки!? - повишував тон Джин
- Я сама буду вирішувати, що мені робити! І ти мені цьому не указ! - таку само відповіла Джису
- Хахаха, може ти забула, ти на моїй території на якій, я тепер господар і буду вирішувати долю тих хто знаходиться на ній, і вони мені мають підкоритися, боя головний! - сказав Джин
- Джин ти переборщуєш!! - сказала Ліса
- Я сам буду вирішувати, коли мені зупинятися! - звернувся він до Ліси
- Ах, ось воно як! Ти нічого не плутаєш!? Що сильно дорослий та відповідальний став!? Тому чому Дженні не зберіг, га!? - почала підходити воно до нього
- А ти чому не зберегла!? Ти ж її так любиш, а сама взяла і відпустила її на смерть! - сказав Джин
- Джин, що з тобою!? - втрутився я
- А ти не лізь, коли старші розмовляють! - крикнув він на мене
- Я не зобов'язаний тобі підчинятися, так як я теж спадкоємець і це моя земля також, на якій я можу качати свої права! Тому швидко заспокоївся і привів себе в порядок! Ти хоч чуєш, що говориш!? Ти звинувачуєш свою сестру в тому, в чому вона не винна! - підходячи говорив я
- Так, пробачте! Я сильно розхвилювався! - сказав Джин і сів назад
- Нічого! Ми знайдемо її! - Ліса обійняла його, а він її. Я теж вирішив їх обійняти, і так ми просиділи декілька секунд, доки до нас не доєдналася сім'я Чон
- Ну, що ж! Тепер ми одна сім'я! В нас не має виходу! Ми осталися одні, без батьків, і повинні захищати наші клани! - сказала Джису і ми обійнялися всі разом
- Що будемо робити зараз!? - запитав Чонгук
- Нам потрібно влаштувати похорони, і чим по скоріше об'єднати клани, що всі були разом, і якщо що змогли захистити один одного! - сказав Джин на що ми всі кивнули. Ми розділилися: дівчата влаштовували похорони, а ми об'єднанням кланів
- Сьогодні ж треба забрати всіх перевертнів сюди! Ми спробуємо накласти на нашу територію бар'єр, через який ніхто не пройде! Так ми хочаб захистимо, нашу територію на деякий час! - говорив Джин
- Ще потрібно зробити патруль, щоб вразі чого ми могли дізнатися та швидко зреагувати! - сказав Юнгі
- Я пропоную, знайти або зробити сховище, щоб в критичну хвилину, ми могли перемістити всіх жителів туди! - запропонував Чонгук
- Я пропоную, зробити бар'єр, але не простий! Ззовні буде здаватися, що тут пуста поляна, а в середині буде все так, як є зараз! - запропонував я і всі кивнули, - І бажано нам переселитися в сам город, щоб, по-перше - нас тут не знайшли, а по-друге, щоб ми могли швидше прийняти удар! - добавив я
- Це слушна думка! Займешся цим!? - запитав в мене Джин
- Я йому допоможу! - сказав Чонгук
- Тоді, ми з Юнгі займемся переселенням та бар'єром, а дівчат попросимо зайнятися міні-городом! - заключив Джин
- Зо нарахунок Дженні!? - запитав Гук
- Ми її врятуємо! Вона не дасть себе в образу, до того ж я впевнений вона знає все і тому не стане віддавати ген! Вона чекає слушного моменту, щоб прикінчити їх! - сказав я
- Чімін, правий! Вона не діє без підготовленого та обробленого плану! - підтримав мене Джин, - А зараз нам потрібно, все підготувати, щоб коли ми її врятуємо, всі були в безпеці! - додав він. Після ми всі розійшлися по справах