Два клани: вампірів і перевертнів, ворогують! Глави кланів: містер Чон і містер Кім - укладають угоду. Вампіри не нападають на людей, а перевертні постачають їм їжу. У двох королів є діти. У містера Чона два сини Чон Чонгук і Чон Юнгі. І дві доньки...
POV Jennie Я телепортувалася не зрозуміло куди. Тут було дуже темно та тихо - Тут є хтось!? - запитала я в пустоту - Ти хто!? - запитав мене чоловічий голос, ні це скоріше всього якийсь хлопчина - Вийди! - сказла я - Ти не відповіла на моє запитання! - стояв він на своєму - Можна сказати, ти також не відповів на моє! - усміхнулася я - Добре! Мене звати Чон Йонждун! - сказав він - Чон Йонджун!? Знайоме щось! Добре, мене звати Кім Дженні! Приємно познайомитись! - сказала я - Ти донька глави Кім!? - запитав він в мене - Т...так! - сказала я запинаючись - Що з тобою!? - запитав він в мене і підійшов. Я побачила перед собою, досить гарного молодого хлопця, високого зросту, з приємною зовнішстю
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Ні, все нормально! А що ти, тут робиш!? - запитала я, щоб перевести тему. Після мого запитання, він значно по сумнішав, - Я щось не те спитала!? - запитала я в нього - Ні, просто...Моїх батьків, вбили! І це зробили люди, які тут знаходяться, а ще вони забрали мою молодшу сестру та брата - Рюджин та Бомгю. Тому я прийшов їх рятувати! - він присів біля мене і розповів причину, чому він тут. Мені було його дуже шкода в такому віці втратити батьків і намагатися врятувати рідних людей. Доки я над цим думала, відчула щось мокре на щоках. Я...плачу!? - Дженні, чому ти плачеш!? Я тебе чимось образив!? - розгубився хлопець - Ні! Сьогодні вбили моїх батьків, можна сказати в мене на очах! - сказла я витираючи сльози, які не хотіли переставати тікти - Що ти маєш на увазі!? - запитав він у мене - У мене було видіння, і вньому я побачила їхню смерть! - сказала я - Мені шкода! - він опустив голову - Не хвилюйся! Все нормально! Просто мені потрібен час! - сказала я, - А скільки тобі років!? - я знову вирішила змінити тему, щоб не робити боляче, ні собі, ні йому - Мені сьогодні 18! - сказав він і ледве помітно посміхнувся - Ну що ж, тоді я урочисту вітаю тебе з цим днем! - я встала і поклонилась - Хахаха! Дякую місіс Кім! - засміявся він POVYeonjun Вона дуже гарна та приємна дівчина, і мені з нею комфортно! - А скільки тобі років!? - вирішив запитати я - Хм, як не вічливо запитувати про вік леді! - надулась вона - Хахахаха! - її жарти, досить дотепні, - А якщо почесному!? - запитав я - Ммм, мені 58! - сказала вона і зігнулася в спині - Хахахаха, пере...ха-ха...стань! - сміявся я - Добре! Мені 17, але скоро 18! — відповіла вона і сіла - Ха, так ти молодша за мене! - сказав я і усміхнувся - Пф, старікашка! - іиркнула мене, а я посміхнувся - Так, навіщо ти тут!? - запитав я вже серйозніше, - Хочеш помститися!? - запитав я і подивився на неї - Ні! - помахала вона головою, - Я хочу віддати, те що їм потрібно, щоб вони більше нікого не вбили! - сказала вона, сумно посміхаючись - Ти це до чого!? - я не зрозумів її слів, тому запитав - Це, через мене вбили батьків! Щоб захистити мене і моїх братів з сестрою, вони веліли нам піти з дому, чим по далі! Ми так і зробили! - вона зробила невеличку паузу і продовжила, - Коли ми вже пішли, мені прийшло видіння! Я не знала, чи це майбутнє, чи теперішнє, тому веліла всім повертатися назад..., - я перебив її - «Всім», це кому!? - запитав я - Уе моя старша сестра, старші брати та наші друзі! - відплвіла вона - Зрозуміло! Продовжуй! - як тільки я сказав ці слова, ми почули голоса і тупіт, - Нам краще сховатись! - сказав я пошепки. Вона кивнула, і я взяв її за руку і ми сховалися за деревом. Ми знаходилися у лісі, біля величезної бази з високою стіною, яку перелізати потрібно, днів так два - Хто це!? - пошепки запитала вона - Не знаю! Тут дуже темно, я не можу розгледіти! - сказав я так само - Дай я! - вона спробувала обійти мене, але я не дав їй це зробити - Що ти робиш!? А що якщо вони тебе, помітять!? - я схопив її за лікоть і не дав пройти - Все буде нормально! Відпусти! - вона вирвала руку і стала попереду мене. Вона обережно виглянула з-за дерева, і почала придивлятись - Ну що!? Розгледіла щось!? - запитав я - Так! Це якісь дві дівчини і...дитина! - сказала вона - Дитина!? - перепитав я - Так! На вигляд років 6-8 років! - відповіла і повернулася назад, та вийшло так що наші губи буди в декількох сантиметрах, один від одного. - Ем...! - вона вже хотіла відійти, але я схопив її за руку і прижав до дерева POV Jennie - Ем...! - я хотіла відійти і скоріше забути про те, що сталося, але він схопив мене і прижав до дерева, - Що ти...!?, - я не встигла доказати, як відчула на своїх губах чужі. Я стояла з широко розплющеними очима і не розуміла, що робиться, але коли я зрозуміла, що Йонджун мене цілує, я відпихнула його, - ЩО ТИ РОБИШ!? - пошепки закричала я - П...пробач! Я незнаю, що на мене найшло! - оправдовувався він - Ти, вкрав мій перший поцілунок! - злилася я - Я не спеціально! - він опустив голову, і я зрозуміла, що перегнула палку - Пробач! Я не повинна була на тебе, так кричати! Я тебе пробачаю, АЛЕ! Щоб такого більше не було! - пригрозила я пальчиком, він підняв голову і посміхнувся - Згода! - сказав він, - Що плануєш робити!? Невже хочеш померти!? - усміхнувся він - Не хочу! Але в мене не має вибору! - відповіла я і подивилася на небо - Вибір, є завжди! - він пожав плечима, а я задумалась, - У цьому житті, сповненому злетів та падінь, всім нам часом потрібен різний погляд на речі та фази нашого життя. Бувають випадки, коли нам потрібно глибоко зосередитися на внутрішньому сенсі свого існування і думати поза поверхневими подіями. Це твоє життя! Не дозволяй нікому змушувати тебе відчувати себе винуватою за чуже життя. Це твій шлях! Іноді буває важко, але ти повинна триматися та не показувати ворогу, свою слабкість! - я конкретно задумалася над його слова. Він правий! Моєї вини в смерті батьків, не має! Я всього лиш маріонетка, у чужій грі, яку я зроблю своєю та помщуся за смерть батьків! - Ти правий! Я не повинна іти на поводу своїх почуттів, я повинна бути сильною та впевненою у своїх діях! - сказала я - Ось і супер! - сказав він і встав - А що на рахунок тебе!? - запитала я в нього - Я піду рятувати брата та сестру! - відповів він - В мене є для тебе краща пропозиція! - сказала я - Ну і яка!? - запитав він - Ти зараз підеш зі мною! Ми підготуємся до битви, яка не загорами! Я впевнена, що вони повернутяься за мною, і тоді ми знищимо їх, а ти забереш своїх брата та сестру! Все ж таки, буде краще якщо ти матимеш людину, яка тебе прикриє, а не самому! - висказалася я - А якщо вони їх вб'ють!? - запитав він. Я підійшла до нього та положила руку на плече - Довірся мені! - сказала я і подивилася йому в очі - Добре! - він погодився і я телепортувала нас
Привіт всім! Я написала нову главу! Сподіваюсь сподобається! Пишіть коментарі⬇️ Аньйо🤗
