~Несумісні~

Бонус

POV Jungkook
Я цілу ніч не спав. Був біля сина, а коли він спав тихо плакав. Я не міг повірити, що її немає більше зі мною. Одне щастя з'явилося, друге пішло. Я думав всю ніч, як мені змиритися з цим. Але покинувши ці думки, я вирішив трохи поспати.
POV Lisa
Безсонна ніч! Що може бути гірше!? Смерть сестри! Я перекручувала у себе в голові усі події за сьогодні і зупинилася на декількох запитаннях. Як вона могла померти, якщо Джен вампір!? Чому голос тієї лікарки, був так схожий на голос Дженні!? І останнє питання! Невже це все підлаштовано!? Я зрозуміла!
POV Jennie
Коли мене везли в операційну, мені приходили видіння! Чоловік. Ще один. Йонджун. Діалог, в якому йшлося про вбивство дитини...моєї дитини і мене! Я не знала, що робити! Мені до голови прийшов божевільний план! Я вирішила підлаштувати свою смерть, для того, щоб всі повірили, що дитина беззахисна і втратила мій ген, так як я його не передала. Потім я назначу місце битви. Я знаю, що з неї нічого не вийде і загинуть тільки ті хто намагався нам нашкодити, але й половина нас. Так як вони дуже піклуються про свою голову, вони нас залишать в спокої, а якщо ні, то я задію свою силу і силу Ендрю(це вона так назвала сина😶). І останній штрих! Ліса. Треба дати зрозуміти їй. Коли все закінчилося, я загіпнотизувала лікарів і сама перевдяглася в лікарку. Далі діло принципу. Я знаю, що Ліса завжди переварює інформацію і чіпляється до деталь. Вона повинна зрозуміти і попередити всіх інших.
POV Lisa
Я все зрозуміла! Вона - жива! Це спектакль для ворогів. Хитра лисиця! Але підлаштовувати свою смерть - це взагалі. Треба бігти та розповісти всім. Так перший Джин.
- ДЖИН! - я залетіла в кімнату з криками. Джин сидів біля Джису і плакав. Дивно, чи не так!? - Досить нюні розпускати!
- Ти що здуріла!? В ТЕБЕ СЕСТРА ПОМЕРЛА! - вскочив він
- Ага! Так все! Короче слухай! Дженні - жива! Це все гра на публіку! Незнаю нащо, але в неї напевно були на то причини! - пояснювала я
- Які причини підлаштовувати свою смерть!? - задала цілком логічне питання Джису, яка теж плакала
- Завести в оману ворогів! - пояснила я
- З чого ти взяла!? - з надією запитав Джин
- Як завжди переварююювала інформацію і додумалась! - відповіла я
- Добре! Ти інших розповіла!? - запитав Джин витираючи сльози
- Не встигла! Якщо розділимось, буде скоріше! - після кивка ми розбіглися. Я побігла до Юнгі.
- Юнгі..., - я зайшла в кімнату, Юнгі сидів на балконі і...плакав!?
- Ліса!? Що сталося!? Тобі погано!? Я ж тобі казав давай я з тобою залишуся! - Боже, а ж голова розболілася
- Так це я! Є новина! Мені не погано! І не треба мені задавати стільки питань! - по черзі відповіла я на запитання.
- Яка новина!? - заспокоївшись запитав він
- Дженні - жива! - відповіла і посміхнулась
- ЩО!? - заєрепенив він
- Та не кричи ти! Дитину збудиш! Так, вона жива! Розповідати ніколи! Пішли зі мною! - сказала я
- Добре! Але потім все розповіси! - відповів він
- Ок! А доречі...Ти чого плакав!? - запитала я
- Ну якби, твоя сестра померла! Всі плачуть, всім боляче, а я що!? - злився він
- Та добре! Чого ти злишся!? - ми вийшли і йшли до всіх. Спустившись там сиділи всі, крім Гука
- Супер всі тут! Всі знають, що сталося!? - запитала я і подивилась на всіх
- Так! - сказали всі і облегшено видихнули
- Тепер, головне питання! Хто розповість Чону!? - запитала я
- Я..., - ми всі повернулися і там стояла...Дженні
- ДЖЕННІ! - я кинулася до неї, а вся за мною, - Ти геть дурна, чи що!? Навіщо було так лякати!? - плакала я
- Все добре! Я хотіла захистити вас! - відповіла вона
- А іншого способу не знайшла!? - запитав Чім на почищених тонах
- Ну вибачайте! Коли тебе везуть в операційну і тобі швидко треба вигадати план, то ти не думаєш який він, головне, щоб спрацював! - пояснила вона, - І доречі...Я на вас ще ображена!
- Дженні, давай не зараз! Потім поговоримо! Що ти плануєш робити!? - запитала я
- Зараз піти і розповісти все Гуку, а в 4:50, ми поввинні бути в лісі на поляні! - сказала вона
- Навіщо!? - запитала Розе
- Закінчити це все! Коли я мала народжувати і їхала в операційну, мені прийшло майбутнє! Війна де ніхто не виграв, а лише понесли негадані втрати! Я впевнена, що вони хочуть залишитися живими і відступлять! Я лише покажу їм майбутнє! - пояснювала вона
- Добре! А що з малюком!? - запитала Джису
- Ендрю - запасний план! - відповіла вона
- Ендрю!? - перепитали ми
- Так! Він з самого початку мав таке ім'я! - пояснила вона і пішла на гору
POV Jennie
Я вже хвилин три стою перед дверима і не наважуюсь зайти. Так, заспокоїлась. Була не була
- Чонгук! - тихо сказала я. Зайшовши я побачила його з Ендрю на руках.
- Ти хто!? - басисто запитав він, що в мене аж мурашки пішли
- Це я! Дженні..., - тихіше відповіла я
- Д...дж...енні!? - ледве вимовив він
- Так! Пробач, що змучила хвилюва..., - я не встигла доказати, як відчула на своїх губах, його...Такі рідні! Нам не вистачало повітря
- Я...як ти мо...гла!? - плакав він
- Пробач! Я була вимушена так вчинити!  - сказала я і поцілувала його в щоку
- Я думав...я втратив тебе! - сказав він і обійняв мене
- Я ніколи не порушую свої обіцянки! Я завжди буду поряд! - сказала я йому в губи і поцілувала сама, - Мені треба щоб ти зробив так як я скажу...
POV Avtor
4:50 - всі вже стоять на місці призначення. Дженні тримає, Ендрю і чекає, щоб передати його Лісі. Ось уже на горизонті видніються вороги. Їх в десятеро більше. Коли всі встали, Дженні передала Ендрю Лісі і вийшла вперед, а Чонгук почав пристально дивитися на неї.
Flashback
- Я вийду на перед, а ти будеш захищати мене своєю силою! Не зводь з мене погляду і тоді ніхто не зможе нам нашкодити. Я підтримаю твою енергію і вона розійдеться по всьому полю і захистить нас, і знешкодить ворога!
End Flashback
Дівчина вже стоїть навпроти ворога і дивиться у вічі
- Перед битвою, я хочу вам дещо показати! - Джен протягує руку і поглядом показує, щоб той положив свою, - Дивіться! - у дівчини засвітилися очі і він побачив, те що чекає його і його підданих, якщо вони почнуть битву
- Ми відступаємо! - сказав він своїм
- Сір, але ж...
- НІ! МИ ВІДСТУПАЄМО! - крикнув він
- Зачекайте! Якщо ви надумаєте на нас нападати, у мене для вас є ще декілька франментів! - заказала Дженні
- Не хвилюйтесь! Ми вас не потурбуємо! ХОДІМО! - все здоровенне військо почало ховатися за горизонтом, - Фух, спрацювало! - прогнптала дівчина
- Пронесло! - сказав Чонгук
- Ну що!? Тепер все добре!? - запитав Чімін
- Так! Повертаймося! Ви повинні мені дещо розповісти! - сказала Дженні
- Ми пам'ятаєм! - сказали всі хором
- От і добре!
5 років потому
- Давай швидше! Зараз всі прийдуть, а в нас нічого не готово! - кричала дівчина на свого хлопця. Діло в тому, що сьогодні день народження їх синочка, якому виповнилося 5 і вони чекають на свою рідню.
Ендрю