Два клани: вампірів і перевертнів, ворогують! Глави кланів: містер Чон і містер Кім - укладають угоду. Вампіри не нападають на людей, а перевертні постачають їм їжу. У двох королів є діти. У містера Чона два сини Чон Чонгук і Чон Юнгі. І дві доньки...
POV Lisa Мені вдалося трішки відпочити, так як зараз 2:32! Потрібно збиратися! Для початку, я пішла в ванну, щоб привести себе в людський вигляд. Сходивши в душ, я почала сушити волосся. Далі я пішла перевдягатися - Таааакс, що мені такого вдягнути!? - я перебирала весь свій гардероб, і нарешті вибрала
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Просто, зато гарно! Волосся вирішила оставити розпущеними! Взявши з собою телефон, я пішла подивитися, чи встали остальні. Подорозі, я наткнулася на Розе, Джина, Чіміна, Джису і Юнгі. - А де Дженні і Чонгук!? - запитала підійшовши до них - Я їх не бачила! Можливо, вже чекають нас на вулиці!? - сказала Розі. Ми лише пожали плечима і пішли на вулицю. Дійсно, ті двоє стояли та лазили в телефонах. - Ось, ви де! - сказав Джин - Представляєш! - усміхнулася Джен - Досить, грубити старшим! - сказала я - Ой, ой, ой! Старші мені тут знайшлися! - от нахальна мала, га - Дженні! Нам час іти! - крикнув Джин - Ходімо! - сказала Джису і ми всі разом пішли, зустрічати перевертнів. Ми йшли в повній тишині, ніхто не хотів нарушати її. Але раптом, ми почули шелест. - Всім стояти! - сказала Джен - Ага, так ми тебе всі і послухали! - усміхнувся Чімін і пішов далі - Сам напросився! - пожала плечима Дженні. В наступну секунду Чімін опинився біля нас і ледь не впав - Що за фігня!? - возмутився він - Пропрошу, без образ! - усміхнулася Джен і пішла вперед, а ми засміялися, а Чімін проклинав її за приниження. Ми вже майже дійшли до назначеного місця, але раптом я почала нервувати. Що якщо вони вб'ють нас, за помилки наших предків!? Я помітила, що Джин і Чімін теж при тормозили - Вам також не пособі!? - запитала я братів - Є таке! - сказав Чімін - Ага! - агакнув він - Чого встали!? - помітивши, що ми відстали до нас підійшла Джен - Дженні, мені страшно, що якщо вони нападуть на нас! - сказала я - Ей, ви чого!? Все буде нормально! Їм не вигідно на нас зараз нападати! - заспокоювала вона нас - Добре! Спробуймо! - сказав Чімін - Не пробувати, а діяти! У голові у того, хто робить пробні кроки, підсвідомо закладено сумнів: може, у нього нічого не вийде, своєрідний поспішний висновок, вибачення за можливу невдачу. Жодних спроб! Або ми щось робимо, або ж - ні! - а вона права! Цілком можливо, що успіх справи залежить саме від цього слова. - Добре! Тоді вперед! - видихнувши, я все-таки налаштувалася і ми разом пішли - Де ви так довго!? - невдоволено запитав Чонгук - Проводили профілактичну розмову! - усміхнулася Джен - Зрозуміло! Ну що ходімо!? - запитала Джису - Так! - відповіли ми хором. Ми вийшли і побачили перед собою, велику кількість перевертнів. Мені стало трішки ніяково і соромно. - Вітаємо! - Джин, як глава привітався з населенням - Доброї ночі! Пробачте за незручності! Вітаємо леді та джентельмени! - привітався, я так зрозуміла старійшина - Ласкаво просимо! - привіталася я з Дженні та Чіміном - Ви діти містера Кім!? - запитав він - Саме так! Сподіваюсь вам в нас сподобається! - ні, ну чесно в такі моменти, я відчуваю себе молодшою за Джен - Надіюсь! - сказав він. Мені здалося в його голосі, були чутні нотки ненависті та злості - Ми все зробимо, щоб ви відчували себе, як у дома! - не забарилася вона з відповідю - Мені ось цікаво, це ви під строїли смерть глави Чон!? - запитав хтось з толпи - Не почин... - Джису хотіла зупинити це все, але Дженні зупинила її - З чого ви це взяли!? - запитала Дженні, досить спокійно - А що!? Хіба неправда!? Вам мало своєї території, мало своїх можливостей, та вас всього менше ніж у нас! Ви вирішили запросити нашого главу і вбити його, щоб вигртати собі нагоду, для присвоєння нашої території! Хіба не так!? - краще б ти промовчала б! Тепер Джен не зупинити! - Неправда! Нашої території, нам вистачає! Можливостей в нас, також багато! Ми нікого не запрошували, це була пропозиція вашого господаря, а наш батько прийняв цю пропозицію! Якщо наші батьки, чи ми вбили вашого главу, то ми б і особистих батьків вбили б, чи вони самі себе позбавили життя!? Ваша тереторія нам не потрібна! Ми виконуємо останню волю наших батьків, об'єднуємо клани! Зараз у нас спільний ворог, який не зупиниться на смерті наших батьків, він спробує винищити нас всіх! По дорозі сюди ви нічого не помітили!? Ми покращили захист нашого та тепер, вашого поселення, щоб вас захистити! - закінчила Дженні. Всі замовчали, але одна з них, яка і затіяла це все знову обізвалася - З чого ви взяли та розумієте, що це спрацює!? - пф, а нічого кращого не знайшла!? - Інколи не конче розуміти, як в чому це спрацьовує, важливо, що воно спрацює! Хоча тобі цього не зрозуміти! - відповіла Джен і усміхнулася, а позаду почулося хіхікання - Хм, ви лише уявляєте це собі у своїх думках і мрієте у своїх снах! З цього нічого не вийде! - от зараза! Але і на це в Дженні знайшлося, що сказати - Це називається візуалізацією! Усі люди, які щось здобули в житті, починали з мрій, раз у раз уявляючи, як то буде, коли вони нарешті досягнуть мети. Звичайно, не можна лише мріями! Ймовірно, ти це мала на увазі!? - шах і мат, дитинко моя! - Зв...звичайно! - запинаючись відповіла та - Сподіваюсся питань більше не буде!? Якщо ні, тоді ходімо розселятися! - ми всі пішли до їхнього поселення. Двох поверхові будинки, виконані у сучасному стилі, з садами та балконами. - Це тимчасове ваше місце проживання! - розпочав Джин, - Вам доведеться ходити в школу разом з нами в ночі, тому що вчителі працюють, лише в цей час доби! Шкільної форми у нас немає, одягаємся по своє смаку, але неперегинайте палку! З вашим заробітком також все влагоджено! Ви можете працювати за своїм фахом та бажанням, цим ми вас не обмежуємо! Вам і всім жителям цього міста заборонено виходити за його кордони, без нашого дозволу та відому. Якщо вам щось потрібно, приходьте до нас з вами підуть спеціальні люди, для вашої ж безпеки! Є якісь запитання!? - запитав він - Є! Ви хто такі, щоб нам роздавати накази!? - виходить, вони також незнаю б спадкоємців своїх глав - А й справді! Ми будемо підяинятися, лише спадкоємцям містера Кім та Чон! - запротестували всі - Добре, тоді час знайомитись! - розпочала Джен - Всім привіт мене звати Кім Дженні і я молодша донька глави Кім! - сказала вона і усміхнулася, а всі почали шушукатись - Привіт, мене звати Кім Лаліса, я старша донька глави Кім! Приємно познайомитись! - сказала я - Хай! Мене звати Кім Чімін і я молодший син Кіма! - поздоровався Чімін - Вітаю! Мене звати Кім Сокджин і я старший син містера Кіма та його спадкоємець! Тепер ваша черга! - сказав Джин і подивився на Чонів - З радістю! Мене звати Чон Чонгук, я син молодший син глави Чон! - і без усмішки, звичайно не обійшлося - Привіт всім! Мене звати Чон Розе і молодша донька глави Чон! Приємно познайомитись! - сказала вона - Ну привіт! Мене звати Чон Юнгі і я старший син містера Чон! - я також усміхнувся - Вітаю всіх! Мене звати Чон Джису і я старша донька містера Чон та його спадкоємиця! - закінчила Су. Хвилину стояла мертва тишина, та з часом всі почали розходитися, а ми пішли додому. Завтра складний день!!!
Пробачте за довгу відсутність! У голову, геть нічого не лізе, але зараз все впорядку і зможу далі продовжувати фанфік! Сподіваюся не розчаровую вас! Пишіть коменти⬇️ Аньйо🤗
