~Несумісні~

Глава 10

POV Jungkook
Ми закінчили всі справи і зібралися всі разом в залі.
- Вас, все впорядку!? - запитав у нас всіх Джин
- Так! Похорони організовані! Завтра в 13:00! - проінформувала Су, Джин кивнув
- Ви!? - повернув він голову до нас
- Ми знайшли нам будинок у місті! Він достатньо великий, щоб вмістити 8 людей!  Будинок виконаний в досить сучасному стилі, вам сподобається! - сказав я
- Дівчата, що нарахунок міні-города!? - перевів погляд він на дівчат
- Ми вже знайшли чудове місце та розпочали його будування! - сказала Ліса
- А що там, з переселенням, наших перевертнів!? - запитала Розі
- Сьогодні, близько об 03:00 ночі, всі прибудуть сюди! - відповів Юнгі
- А де вони житимуть!? - запитала знову Розі
- На рахунок цього, ми теж подумали! - почав Чім, - Якщо ви знаєте, то на краю міста, знаходиться невеличке, можна сказати село! Там є досить не погані будинки, тільки там потрібно прибрати, тому ми відправили туди людей!! - закінчив він
- Що з бар'єром!? - запитав я
- Він готовий! Ми виходили позамежі міста і він діє! Міста не видно! - сказав Джин
- Отже, все готово! Зараз відпочинемо трішки, а в ночі підемо зустрічати, ваших підданих! - сказала Ліса
- Я один не впораюся з усім населенням! Джису, тобі доведеться контролювати свій народ, так як ти найстарша спадкоємиця! - сказав Джин
- Я не проти! - кивнула вона
- Що на рахунок Дженні!? Що будемо робити!? - запитала Ліса
- Плювати й ловити!! Ну, або бігти та обіймати! - почулося позаду. Ми різко всі повернулися на джерело звуку, - Ну що ж, зустрічайте! - сказала...ДЖЕННІ!?
- ДЖЕННІ! - крикнули Ліса, Джин і Чімін, а ми стояли і не знали, що робити в такій ситуації. Стоячи і дивлячись на всю цю картину, мій погляд перевівся на хлопця, якій стояв біля Дженні
- Йонджун!? - запитав я
- Що!? Ти про кого!? - відчепившись від Дженні, запитала Ліса
- Що!? Звідки, ти його знаєш!? - запитала Джен і перевело погляд, на мене, а потім на Йонджуна
- Він мій брат! - відповів він за мене
POV Jennie
- Він мій брат! - відповів Йонджун
- Я ж думаю, що фамілія знайома! - сказала я впівголоса
- Йонджун, шо трапилося!? Чому, ти тут!? І де Бомгю і Рюджин!? - до нього підійшла Джису
- Маму і тата вбили, а Бомгю і Рюджин забрали в полон! - відповів він
- Що!? Як так, вийшло!? - втрутився Юнгі
- Вони просто, прийшли і вбили, а потім пішли! - сказав він
- Хто вбив!? - запитали вони хором
- Незнаю! - сказав він
- Зато я знаю! Лі Джихван! - відповіла я і подивилась на всіх
- Звідки ти знаєш!? - запитав Чімін
- Коли я телепортувалася на тереторію магів, я познайомилась з Йонджуном, а ще побачила цікаву картину! - сказала я і усміхнулася
- Що ти маєш на увазі!? - запитав Чонгук
- Коли, ми телепортувалася, мені прийшла картина діалогу! Лі Джихван - глава магів і Чон Тегун, більш відомий, як Лео - глава клана Ельфів, домовлялися про угоду, ну або ж план! - я підійшла до вікна і почала дивитися, на зоряне небо, - Вони об'єднали свої клани, і хотіли долучити до себе й інші, такі як: вампіри, перевертні, дияволи, демони, дракони, і.т.д! Але ніхто не підкорився і не прийняв їхню сторону! Вони хотіли заволодіти геном, який носим зараз ми, і є ще один ген! - я повернулася до них
- Що!? Ще один!? І в кого він!? - запитала Розе
- Він, у вас! - строго сказала я
- У НАС!? - закричали вони
- Так! Тому наші і ваші батьки, відправили нас разом, щоб два гени, були разом і якщо, що ми могли б захистити однин одного! Та, є ще одна причина, яка лякає мене найбільше! - я замовчала
- Не мовчи! Говори! - строго наказала Ліса
- Ех! У спадкоємців, цього гену, має народитися плід! Він заключатиме в собі два гени та зможе захистити все, що находиться навколо! Він матиме, неймовірну силу та здібності! - розповіла я, сідаючи на диван
- Так! А ось це вже мені не подобається! Ти хочеш сказати, що хтось з нас повинен вступити в контакт з сім'єю Чонів!? - сіла біля мене Ліса
- Не комусь з нас, а особисто мені! А що нарахунок Чонів, то я незнаю, хто з них носить в собі найбільшу кількість гену! - сказла я
- Капець!
- Зашибісь!
- Офігіти!
- Жесть!
- Брєд!
- Так, досить витрачати свій словниковий запас! З цим, ми розберемося пізніше! А зараз...!? Скільки зараз годин!? - запитав Джин і одночасно, зупинив насип лексикону
- Зараз...00:47! - сказав Юнгі
- Супер! Ще є час на відпочинок! Йонджун, ходімо я тобі покажу твою тимчасову кімнату! - сказав Джин
- А чому тимчасову!? І чому час на відпочинок!? Ми що кудись збираємося!?- запитала я
- Ми скоро, переїжджаємо! Ми хочемо відпочити, бо в 03:00, ми йдемо забирати та розселяти перевертнів! - відповів Чімін
- ЩО!? КУДИ!? ЯКИХ ПЕРЕВЕРТІВ!? КОЛИ ВИ ВСТИГЛИ!?- зарепетувла я
- Не кричи! Переїжджаємо ми в місто, переселімось для безпеки, а перевертнів, щоб бути всі разом! А встигли, коли тебе не було!- сказала Ліса
- Аааааааа! Ну тоді я піду до себе! - після кивка, я пішла до себе в кімнатуя. Мені не хотілося спати, я вирішила пограти на гітарі та поспівати. Відпочинок, такого виду мене завжди заспокоював та давав подумати, над різними питаннями. Я перевдягнулася, щоб відразу бути готовою, коли треба буде йти! Я вдяглася просто, но зі смаком

Я взяла гітару і пішлав своє улюблене місце, де можна спокійно пограти та подумати, про своє - в сад! Прийшовши я сіла на лавку , на якій ми завжди сиділи з мамою.

Я вибрав пісню, яка була написана мною, та дуже підходила до мого настрою! ( Уявіть, зо Дженні співає сама, під гітару!)

POV Jungkook
Всі пішли відпочивати. Я теж пішов до себе в кімнату, але заснути мені, не вдалося. Я не міг більше знущатися над собою, і пішов на вулицю!
- Ммм, як добре! - я стояв і дивився на небо, та почув гарний спів, під гру гітари. Мені стало цікаво, і я вирішив подивитися, хто це. Я йшов на звук співу, і зайшов у надзвичайної краси сад, - Вау! - тільки і сказав, і пішов далі роздивляючись, все навколо. Роздивляючись я й не замітив, як підійшов до Дженні, яка сиділа на лавці, співала та грала на гітарі.  Я стояв збоку від неї, непорушно. Я був зачарований її красою та голосом, але раптом все це перестало, і я зрозумів, що пісня закінчилася.
- Класно співаєш! - вирішив подати я голос. На мій подив, вона не злякалася! Не вже вона знала, що я тут стояв!?
- Дякую! - вона встала і збиралася йти
- Ти куди!? - запитав я в неї
- Нам вже час! Зараз пів третьої ночі! - сказла вона. Я зовсім забув про це! - Ти збираєшся йти чи будеш тут, цілу ніч стовбичити!? - запитала Дженні
- А що!? Переймаєся!? - запитав я з усмішкою
- Хм, ще чого, ти хто мені такий, щоб я переймалася за тебе!? - так само спитала вона
- По-перше, тепер ми союзники! По-друге, ми можемо стати партнерами по житті! - сказав я і підійшов до неї
- Ага, мрій! - фиркнула вона і пішла геть

Привіт усім! Пробачте,  що вчора не виклала главу! В мене не було інтернета, тому й не виклала! Сподіваюсь вам сподобається! Пишіть коменти⬇️
Аньйо🤗