~Несумісні~

Глава 18

POV Jungkook
Ми зайшли і стали посередині класу. Нас було досить багато, а точніше кажучи 15. Інші в паралельних класах.
- Відрекомендуйтесь; будь ласка! - сказав вчитель. Розпочав Джин
- Привіт! Мене звати Кім Сокджин, мені 20! - сказав Джин
- Привіт! Мене звати Чон Джису, мені також 20! - продовжила Су
- Мене звати Чон Юнгі, мені 19! - коротко розказав Юн
- Привіт! Мене звати Кім Лаліса, мені 19! - сказала вона
- Хм, ну привіт! Мене звати Кім Чімін і мені 18! - сказав він і усміхнувся
- Привіт! Мене звати Чон Розе, мені 18! - сказала Ро
- Зрастє! Я Чон Чонгук, мені 18! Більше вам знати не треба! - сказав я і як Чімін, усміхнувся. Після на представилася наша улюблена четвірка, яка ЗНОВУ з нами в одному класі, а після них ще одна четвірка, я вирішив запитати в Чіміна про них
- Чім! - тихо позвав я його
- А!? - так само сказав він
- А це хто!? - запитав я в нього
- Ти про них!? - я кивнув, - Ааа, так це наша золота четвірка! Еліта, так сказать! Але мені вони змахують на клоунів, які з цирку втікли! - ми разом тихо засміялись, але нас перервав вчитель
- Молоді, люди! Сідайте і ми розпочнемо урок! - ми розсілися і вийшло так: я сів з якимось пацаном, ботан напевно, Юн сів з якимось, зовсім не зрозумілим типом. Він на нього дивився, якось не дуже здорово! Розе сіла з якоюсь, крашеною лялькою, яка почала строїти очькі мені і всім іншим, Су сіла з якоюсь дівчиною, на вигляд нормальною, але «В тихому болоті, чорти водяться!». Ідем далі, Чімін сів з якимось качком. Я теж був нормально підкачаний, але не таким, як цей...короче! Джин сів з якимось не понятно ким, чи то дівчина, чи то хлопець! Напевно другої орієнтації! Далі, Ліса сіла з мило видною дівчиною, але бог його знає, хто вона. Урок пройшов не дуже! Ми все знали, бо проходили це ще в молодших класах, а уроки такі які нам потрібні, тут на жаль не було! Дзвінок! Нарешті! Ми піднялися з місць і зібралися привичною нам компанією
- Жесть, я ще трішки і заснув би! Як вони це витримують!? - нив Юнгі
- Так як і ми! - усміхнулась Ліса
- Ага! За себе говори! - сказав Юнгі. Доки ми так стояли, до нас підійшла шайка дівчат з хлопцями. «Почалось!» - пронеслося в мене
- Здраствуй, жопа новий год! - сказала Розе. Ми всі на неї по вирачали очі. Вона ніколи не говорила поганих слів, м'яко кажучи, а тут як вона сказала: «Зраствуй жопа новий год!»
- Привіт! Мене звати Джой! Я ваша нова однокласниця! - пропищала вона. Тона косметики, накачані губи і все інше. Мда, сіліконова лялька.
- Раді за тебе! А тепер дай пройти і не пищи! І так голова болить! - сказала Ліса. В тої аж око дьогнулося
- Пробач що!? - запитала та
- Пробачаю! Зійди з дороги! - недочекавшись відповіді, вона зачепивши ту за плече пройшла мимо, а ми за нею
- Мда, була б тут Дженні, вона б її зразу поставила на місце! - сказала Ліса
- А ти що тільки що зробила!? - запитали я, Юнгі, Розе і Джису в унісон
- То вона їй просто відшила! Зразу видно, що вона вже яка по рахунку повія! - відповів за неї Чімін
- Ага! Цікаво, а якби не було косметики і всього іншого, на неї хтось подивився б!? - ми з хлопцями переглянулися і заржали
- Дуже смішно! - сказали дівчата в унісон
- Ну ми ж не про вас! - сказав Чімін
- От ти тугодум! Якби не було косметики, то ми б теж не змогли приводити себе в порядок! - сказала Розе
- А вона вам і так не треба! - сказав Джин. Ми ждали від них знову якихось нарікань, але було тихо. Ми подивилися на них, а вони йдуть червона, як помідори. Ми з хлопцями знову почали сміятися, але на цей раз разом з дівчатами.
- Джин, що там Дженні!? - запитала Ліса. Почувши це ім'я, у мене щось сильно кольнуло серці і знову згадав, про те що з нею зробила. Я зжав кулаки і заскрипів зубами від злості.
- Я дзвонив тьоті, вона сказала, що її перевели в палату, але змін поки що немає! - я звинувачував себе, за те що їй тоді сказав. Можливо, якби я промовчав би, цього не сталося б.
- Зрозуміло! - всі затихли і опустили голови. Кожен переживав і звинувачував себе у тому, що сталося і кожен міг би її зупинити, але не зробив цього
- Ходімо в їдальню!? - запропонувала Джису, щоб перервати цю мовчанку і не дуже зручну ситуацію
- Ага! Я якраз зголоднів! - засвітився Юнгі
- Підтримую! - з вогником в очах підтримав його Чімін. Ми всі засміялися, а ті хмикнули і підняли голову вверх
- Дивіться, бо ще відпаде! - сказав я сміючись
- Недочкаєшся! - сказали вони хором. Ми дійшли до їдальні і відчинили двері. Коли ми зайшли всі дивилися на на і не казали ні слова. Мене це вже дістало
- ДОСИТЬ ТАРАЩІТИТИСЯ! - крикнув я, щоб мене всі почули. Всі відразу повернулися до своїх справ
- Чонгук! Заспокойся і не зривайся! Ти зі своїм характером нас в могилу заведеш! - почала відчитувати мене Джису
- Ну, а чого вони дивляться на нас, як на експонатів!? - почав нити я
- Ой, не починай нюні розпускати! - сказав Юнгі
- Хён, я думав, хоч ти мене підтримаєш! - сказав я
- І попасти під гарячу руку Су!? Ні, дякую!- відповів він
- Айщ, не робіть з мене монстра! - розізлилася вона
- Ладно, ладно! - ми сіли за стіл і почали їсти. Не встиг я й ложки до рота покласти, як до нас знову хтось підійшов
- ТА, ШОБ ВИ ВСІ ПРОВАЛИЛИСЬ! НАВІТЬ ЇСТИ НОРМАЛЬНО НЕ ДАДУТЬ! - вийшов я з під контролю
- ЗАРАЗ ТИ В МЕНЕ ПРОВАЛИШСЯ! - рикнула Джису і я зразу замовк
- Вау! - я подивився в сторону Кімів і побачив їхні очі по п'ять копійок
- Ото ти його присадила! - сказав Джин
- Вчіться доки жива! - сказала та і сіла, - А вам що!? - о, а я вже забув про них
- Ви схоже не зрозуміли хто я! Я королева цієї школи і говорити до мене в такому тоні, це вирити собі яму! Але так як ви новенькі, я вам пробачаю, але такого, щоб більше не було! - сказала вона і посміхнулась. Ми декілька секунд сиділи і переглядалися, а потім як прискнули від сміху, що на нас навіть вчителі звернули увагу
-Хахаха...королева...хахаха...мені...хахахахахаха...знайшлася...хахаха! - сміялись ми, а як її там..., а Джой пихтіла від злості.
- Я вам покажу! - процідила вона крізь зуби і пішла геть, а ми перестали сміятися і почали їсти. Ми вже хвилин 10 їли спокійно, доки до нас знову не підійшли
- ЗНОВУ!? - на цей раз ми вже всі це сказали
- Воу, ми тільки познайомитись прийшли! - до нас підсіли троє хлопців. Той що говорив був не високим брюнетом з приємною зовнішністю та просто фантастичною посмішкою, - Мене звати Чон Хосок! Мені 19

- Привіт! Мене звати Кім Намджун! Мені також 19

- Привіт! Мене звати Кім Техьон! Мені 18!

- Ага! Я Юнгі!
- Я Чімін!
- Я Розе!
- Я Ліса!
- Я Джин!
- Я Джису! - ми всі познайомились і до Джина подзвонили. Він відійшов, а ми продовжили наше знайомство. Через хвилину, ПРИБІГАЄ Джин і весь світиться від щастя
- Нууу!? Чого ми такі раді!? - запитує Ліса
- ..........