Провалля (Вуд - початок)

694 45 45
                                    


Все почалося з вечірки. Не треба було слухатися Лілі та грати у ту бісову "пляшечку наосліп". На цю зловісну вечірку ми зібралися своєю компанією: Ліам Вуд, тобто я, далі Ден Бірсак, Кайлі Панч, Лілі Пірс та Тін Хайлун. Я зовсім не пригадую чия то була вечірка, бо йти туди я зовсім не хотів. Та друзі мене притягли, аргументуючи тим, що я надто тепличний і мало в люди виходжу. Чому ж ця вечірка стала для мене зловісною? Та тому, що я поцілував не того!

Так! Мова не про дівчину, а про хлопця, який був мені за найближчого друга. Хлопця, який практично витяг мене зі шкаралупи сором'язливого хлопчака, який навчив мене пити й курити цигарки, коли все йде шкереберть, який навчив мене чіпляти дівчат та врешті бути собою. А я... а я його поцілував, ще й на очах у половини одногрупників. Певен, вони зробили купу знимок, а може й відео відзняли. Та не публікують через Дена, бо він або зруйнує їхнє життя або ж просто зробить з цього хайп. Йому це раз плюнути, бо він популярний, дівки від нього пищать, а хлопці ним захоплюються. А от мені від цього хайпу був би кінець.

Я не жартую, мені справді прийшов би кінець. Мій батько воєнний та й до всього дуже консервативний чоловік. Брат такий же, самовпевнений індик та у всьому намагається йому вгодити. А мене цькує й зневажає, каже що я наче дівчисько: милий, наївний, високий з вузькою талією, світлошкірий блондин з голубими очима, як ті кралечки тупоголові. Не те що він з батьком, вони високі, кремезні з майже чорним волоссям. Я вдався у маму, то що ж мені тепер вдіяти? Я її син з іншого шлюбу от й приходиться їх терпіти.

Якби батько побачив ті фото, стер би мене в порошок. Чи може закрив на колодку в підвалі й сказав, що у нього лиш один син зостався. Хоча, краще б стер в порошок.

Вдома й так тривали сварки вже кілька років, після того, як я заявив, що піду вчитися на дизайнера. Для батька це не є серйозною професією. Якби я хоч на якого інженера пішов чи на механіка, не кажучи вже про те, щоб йти у військову службу. Та я був проти, мама теж. То ж з криками та сварками, мені таки вдалося вступати у виш про який я мріяв мало не з дитинства.

Тут я й познайомився з друзями, власне і з власником тих вуст, через які я тепер у халепі.

Першим був Хайлун, хлопець жив у тому ж гуртожитку, що і я. Доволі високий китаєць з модною стрижкою. Він швидко знаходив спільну мову з усіма, бо був до біса балакучим. Здавалося, що він навіть уві сні не закриває свого рота.

Очі такого ж кольору, м'ята та цигаркиWhere stories live. Discover now