Трек до розділу - PVRIS - Old wounds
Літо ніяк не відступало, стояла нестерпна жара. Тож я лиш під вечір вибрався на вулицю захопивши з собою стару стерту дошку для скейтборду. Серце трохи стиснулося. На ній було стільки малюнків які ми з Деном разом малювали. Труснувши головою я вийшов у вечірнє й ще пекуче проміння сонця.
Стиснувши губи у вузьку лінію я зітхнув і став на дошку, розігнавшись покотився до майданчика за стадіоном. Котресь з коліс видавало дивний звук, а дошку трохи хитало. Певно підшипник треба змінити.
Вже якийсь час я був сам не свій після кинутих Деном слів: "Так, так. Я теж тебе люблю". Вони наче врізалися мені у вуха і їх не могла заглушити навіть страшна електронна музика Хайлуна.
Тож тепер я втікав від Бірсака лиш помітивши, а той, як і я раніше, засипав мене повідомленнями й дзвінками. Іноді він перестрівав мене між парами намагаючись поговорити, чи потайки хапав за руку коли ми стояли десь поряд. А я все ніяк не міг розібратися у собі й своїх почуттях. Хоча одне я знав на певно, мені його дуже бракувало.
На днях я знервовано попросив Дена дати мені спокій, після того, як побачив його з Ліндсі в коридорі універу, дівчина його обіймала й вдоволено хихотіла хлопцеві у вуста. А мене трусило з пересердя. Чи то радше від ревнощів?
Тоді він довго стояв і вивчав моє обличчя, тупцяв на місці, а потім грубо кинув:
— "Та пішов ти!"
І все, більше ні одного повідомлення, ні тим паче дзвінка. Навіть на заняттях він більше не сідав поряд. Я так картав себе. Здається Ден таки викинув мене за борт свого світу.
Під'їхавши до майданчика я привітався з кількома знайомими, зморозив щось дурне у відповідь на питання де ж я пропадав, й подався через розгінку до своєї улюбленої рампи. Вилетівши на гору, звичним рухом піймав дошку рукою й глибоко вдихнув.
Тут було добре, волосся куйовдив теплий вітер, на небі ані хмаринки, а довкола купа людей, які мене не діймають.
Хлопці на сусідній рампі помахали мені привіт й щось горлали, та я нічого не розчув через гучну музику, яка линула з їхнього переносного динаміка. Я всміхнувся сам до себе, тут справді було добре, наче я повернувся додому. Тож схопивши скейт я полетів донизу в очікуванні цього неймовірного почуття, коли твоє серце намагається наздогнати тебе десь позаду, а під ногами чути тремтіння коліс під старою дошкою. У цю мить я був щасливим.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки
RomanceЛіам Вуд, парубок якого можна назвати маминим синочком та просто відстійним гальмом, потрапляє у виш де він зустрічає Дена Бірсака. Ну а Бірсак - один з тих перевертнів з ідеальної сім'ї, хлопець який змушений прикидатися сином гідним своїх батьків...
