Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки

Новий початок (Вуд)

Трек до розділу - Citizen Soldier - Easy's Never Been This Hard

Я скрутився на ліжку й вкрився покривалом, мене так трусило. Та не зрозуміло від чого, від болю, чи нетерплячки. Я все слухав чи бува, не відчиняються вхідні двері.

Аж раптом почувся рідний мамин голос, вона трохи схвильовано запрошувала когось у дім. А я щось не пригадував аби вона когось просила на свій день народження.

Мені здалося, наче я почув знайомий голос, що їй щось відповідав. Я різко підірвавшись з ліжка, нишком прочинив двері своєї кімнати. Тоді крадькома, як у дитинстві, припавши до підлоги, якомога тихіше прослизнув до сходів й встромив свого зацікавленого носа поміж бильця.

Мої очі швидко відшукали у напівпітьмі знайомий силует, який наполовину ховався за стіною. А тоді показалися довгі ноги обтиснуті вузькими штанами та чорні, трохи стерті, кеди з яких виглядали кісточки голих щиколоток. То був Ден.

У голові прокрутилася сотня варіантів і ймовірностей того, як він сюди потрапив та нічого не сходилося. Він же говорив, що у його гурту сьогодні важливий виступ. Якого біса він тут тупцяє та так мило перемовляється з моєю мамою? Чекайте, вони ж не настільки близькі? Щось тут не так.

Та коли почувся голос Пола, мій шлунок скрутився так, що я почав гикати й мої очі зустрілися з такими ж, як мої. Прийшлося вийти зі своєї вкрай невдалої схованки.

Мама побачивши мене зойкнула й зловилася за одвірок. Ну а Бірсак дав мені запотиличника, а тоді взявши за підборіддя, подивився на розбиту брову й клацнув язиком. Хлопець так насупився, що його брови мало не зійшлися на переніссі.

Погляд брюнета зробився злим й коли він повернувся до Пола, його голос прогримів так грізно, що мені самому захотілося дременути куди тільки очі бачать.

— Мужик, як там тебе? Хоча, мені начхати! Вали звідси та щоб я тебе більше в очі не бачив!

— Шмаркачу, ти за кого себе маєш? Га? — пінився старий.

— Повір, тобі краще не знати, — відповів Ден з єхидною посмішкою на вустах.

Хлопець переступив через розкинуті ноги Пола, що розвалився у кріслі, й всівся на журнальному столику, навпроти чоловіка.

Вітчим спантеличено закліпав й не відводячи погляду спитав:

— Люба, навіщо ти запросила цього виродка до нашого дому?