Зламався (Вуд)

291 31 44
                                    

Музичний трек, який пасує до даного розділу - Lost in the Fire • Gesaffelstein • 2019


Те, як ми проїхали решту дороги та те, як отримали ключ-картки від номерів я майже не пам'ятаю, бо думки поверталися до цілунку й до гарячих рук Бірсака у мене на шиї. Може я мазохіст?

Невдовзі світатиме, дорога зайняла трохи більше часу ніж ми очікували. Тож порадившись — вирішили одразу заселитися й перепочити кілька годин, перш ніж вирішити на пошуки архітектурних жертв.

Друзі щось активно обговорювали, проте я їх не слухав. А мовчки підпирав стіну коридору в невеличкому готелі й теребив лямки свого рюкзака. Аж раптом до мене долинув шматок запитання від Лілі:

— ... ти спиш з Деном?

— Я б звісно хотів, але чого ти це запитуєш?

Моє запитання так само вибило в нокаут друзів, як і їхнє мене. Лиш Ден подивовано підняв брови й гучно клацнув язиком.

— Фу! А бодай тобі, Ліаме! Про що ти взагалі думаєш?

— Що? А що ти запитувала? — Я рубав лебедя, та чув як мої вуха багровіють.

— Я запитувала з ким у номері ти будеш, є тільки двоспальні ліжка.

— А, ну так. Я з Деном... амм, спатиму, — відповідь вийшла якоюсь кострубатою і знову наче з яким підтекстом.

Друзі розреготалися, на що дівчина з реєстратури зашипіла на нас. Бірсак йшов позаду й штовхав мене у спину душившись від сміху, коли ми дружньо посунули у бік своїх номерів.

— Знаєш, Ліаме, ці твої жарти до добра не доведуть. Якби ми не знали Дена, справді подумали б що тут щось цікаве коїться.

Видала Кайлі й підморгнувши прослизнула до своєї кімнати. Я знову відчув як червоніють мої вуха та збирався зайти до свого номера, та мене схопили й втягли туди силою.

Двері за мною зачинилися, а моє тіло втисли спиною у стіну. На мене дивилися очі такого ж кольору, як мої. Бірсак посміхався своєю диявольською посмішкою й видихнув мені у самісінькі вуста:

— Хотів би? То ти кажеш хотів би?

Мене наче пробило струмом від його м'ятного подиху, а ноги мало не підкосилися. Чорт, чого він так близько? Що мені відповісти? Нащо я це ляпнув? Коли все пішло не тією дорогою?... Я гучно ковтнув слину й не знаходився з відповіддю, а він продовжив мене мучити.

Очі такого ж кольору, м'ята та цигаркиWhere stories live. Discover now