Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки

Шепіт (Вуд)

Мені таки трохи дісталося від мого любого брата. Як і говорив Бірсак, наклали кілька швів. Тепер моя нога виглядала огидно, опухла й з цими чорними ниточками які стирчали наче ті лапки жучків. Вивихнуте плече вправили та дали пов'язку. А от зап'ясток мене турбував найдужче. І як же мені тепер працювати за комп'ютером? Як мої незавершені проєкти з домашкою?

Я пихтів та сопів наче загнаний бик, коли ми під ранок дісталися квартири Дена. Він не відвіз мене до гуртожитку і я за це вдячний. Я б там сам сказився з цією милицею та ще й без однієї робочої руки. Плюхнувшись на ліжко я кинув цю бісову металеву штуку подалі й став нарікати.

— А бодай то все! От скажи, за що це мені? Я завжди знайду проблеми на свій зад, але щоб такі? — Я підняв скалічену руку й скривився, бо у плечі щось хруснуло.

— Не махай рукою, тебе не болить, бо ліки ще діють, — хлопець присів навпроти мене і я зустрівся з такими ж очима, як мої. Він поправив пов'язку не відриваючи погляду.

Якийсь час ми невідривно дивилися один на одного, тоді мій погляд ковзнув до вуст і я згадав ще один цілунок, від чого моє серце спочатку зупинилося, а тоді загупало й зашепотіло:

— "Хочу ще! Давай повторимо?! Не гальмуй, давай же!"

— Геть розум втратив? Що ти вигадуєш? — Сказав я сам до себе, на що Ден спантеличено розсміявся.

— Схоже тобі треба поспати.

У відповідь я кивнув та прикусив губу. Друг допоміг мені вмоститися на ліжку, він ще щось говорив до мене, а я все думав про вуста й не міг зосередитися на його словах, тож прикинувся сплячим. За якийсь час хлопець влігся поряд, а я одразу закинув на нього скалічену ногу й тицьнув у ребра пов'язкою на руці.

— Чорт забирай, Вуд!

— Ш-ш-ш! Я сплю.

Зашипів на нього я й ліпше вмостився, на що хлопець голосно зітхнувши поправив собі подушку. Певно йому було незручно та він більше не нарікав. Я слухав як гупало його серце наче у такт тій музиці, що лилася з колонок. Для мене завжди було незрозуміло, як можна постійно щось слухати? Він певно й в душі щось співає.

— "Я хочу це почути."

Знову зашепотіло моє серце. Певно я й головою вдарився чи підхопив якийсь вірус. Що це за думки такі? За якийсь час я вгамувався, мабуть, ліки діяли і я заснув.