Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки

Светр (Бірсак)

Трек до розділу - Bring me the horizon - Teardrops

З того дня я постійно сіпався коли мені хтось телефонував, бо кожного разу боявся, що то Ліам. Й сподівався, що ця вечірка не вилізе йому боком, як і та попередня після якої він побився з братом.

Останніми тижнями я був настільки втомленим й практично не міг існувати без кінської дози кофеїну чи енергетиків. Біда в тім, що мені були потрібні гроші аби на щось жити та заплатити за навчання.

Все почалося ще цього літа, коли я вкотре не вгодив своєму ідеальному батькові. Хоч він й знав, що я не такий, не такий, як інші — зламаний. І більше не буду нормальним, таким, як він собі цього хотів. А все через нього, через його одвічний тиск.

Раніше я був для нього майже ідеальним сином. Сином прокурора, який навчався в елітній школі, носив дурнувату форму, щоранку пов'язував на шию цей смертельний вузол, який всі звуть краваткою й намагаючись не виділятися, ходив на заняття. І ця краватка мене душила, кожного дня душила й стримувала, не давала бути собою. Для мене вона була наче руки батька, які постійно тримали мене за горлянку й контролювали.

Щовечора після купи додаткових занять, я закривався у кімнаті й стискаючи струни любимої гітари, потайки практикувався. Кудись піти і зависнути з однокласниками я не міг, хоч і хотів, але під одвічним контролем я мав сидіти вдома й "дружити" з тими, з ким мені було сказано. Це було нудно, тому я радо закривався у своїй кімнаті. Інших друзів у мене практично не було, про музику поговорити ні з ким не міг, бо батько дізнається, а більше нічого мене не цікавило.

А що вже говорити про дівчину, на неї у мене часу не було, та і якось не сильно хотілося, все одно її б мені нав'язали, що в принципі й тепер сталося. Через що мене постійно дражнили й називали геєм. Хоча не можу сказати хто мені подобався однозначно, бо до цього ніяких стосунків у мене не було.

Я був самітником, якого недолюблювали за вроду й ідеальні довгі ноги. Хлопці мене часто принижували й лупцювали, я стримувався та ніколи не давав здачі, бо знав, це мені вилізе боком. Та дійшло до того, що вони мене змушували робити різну гидоту від якої мені потім хотілося здерти з себе шкіру. Записували все на камери й потім по колу кепкували.

Я ненавидів себе, ненавидів своє тіло, може й тому став вкривати шкіру татуюваннями аби хоч трохи забутися коли на себе дивлюся. Та коли батько якось випадково помітив татуювання, він мало мене не вбив, а я не міг йому пояснити чому я це зробив, мені було соромно.