З того дня, з цілунком на вечірці, минув вже якийсь час, на нас й досі кидали косі погляди та чулися смішки. Та мені було начхати, Ліам не сердився, а мене це все добряче повеселило. Хоч і постійно не покидало почуття, наче скоро все піде шкереберть. Чуйка не підвела.
Близько другої ночі мене розбудив телефонний дзвінок. Я сонно протер очі, бо вже дрих якийсь час й відчув, як підскочило серце й бухнуло кудись у невідомість. То телефонував Ліам, а він ніколи так пізно не писав, а що вже казати про дзвінки.
— Ліаме? Що таке? — Спитав я напруженим голосом.
— Бірсак, у мене тут халепа... одним словом, дещо сталося... мені так болить, — хлопець говорив затинаючись з добрячими паузами. — Можеш приїхати?
— Кажи де ти? — одразу спитав я, а моє серце стислося до розміру одного мікрону.
— Я... Я поряд... З тим напіврозваленим будинком, — прошепотів Вуд.
— Зараз буду, — я натис тремтячими руками червону іконку на iPhone, вхопив якусь сорочку й ключі та кулею вилетів на вулицю.
На автоматі я пристебнув пасок безпеки й завівши авто з силою втис педаль газу, від чого колеса аж запищали по асфальту. Дорогу я знав на пам'ять тож нервово кусаючи губи стоячи на червоне світло у голову приходили тисяча й одна думка. А що як? Чому? Хто? Навіщо? Як?...
Припаркувавшись поряд з будівлею я одразу побачив Ліама. Він сидів на сходинках біля самого входу, з ним явно було щось не так. Хлопець якось дивно стискав правою рукою ліве коліно, підійшовши ближче я розгледів у світлі вуличного ліхтаря скривавлену штанину й блідого Вуда, який через свою біляву копну волосся зараз виглядав так наче зараз зомліє.
— Вуд! — Гукнув я хлопця, на що той підвів голову й криво всміхнувся.
— Нарешті, я вже думав що перетворився у примару й ти мене не знайдеш, — прохрипів блондин так само стискаючи однією рукою свою скривавлену ногу.
Я нічого не сказав, а мовчки повернувся до автівки й витяг аптечку. Це ж треба, за стільки часу вона нарешті згодилася. Серце все ще стиснуте до розміру мікрона гупало у вухах та я добре знав, що робити далі, все завдяки матері та її одвічним повчанням, що робити у випадках надання першої медичної допомоги.
Коли я повернувся, Вуд дивився на мене трохи спантеличеними очима в яких читався біль та безмежна кількість злості. На кого ж він так сердився?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки
RomanceЛіам Вуд, парубок якого можна назвати маминим синочком та просто відстійним гальмом, потрапляє у виш де він зустрічає Дена Бірсака. Ну а Бірсак - один з тих перевертнів з ідеальної сім'ї, хлопець який змушений прикидатися сином гідним своїх батьків...
