Очі такого ж кольору, м'ята та цигарки

Мій особистий кодеїн (Бірсак)

Музичний трек, який згадуватиме Бірсак: Codeine – Алексіс Трой

Ще якусь мить я просидів у кафетерії й дурнувато всміхався. Що то було? Він огризнувся? Що ж, а це буде у біса цікаво.

Вимивши руки я вискочив на вулицю, повітря вже встигло прогрітися тож я на ходу затягнув рюкзака на спину й пов'язав сорочку у червоно-чорну клітинку собі на пояс.

— Наздоганяй, — окликнув мене Вуд.

Друзі вже дійшли до перехрестя, на якім ми мали повернути, але я швидко їх наздогнав.

— Ти сказала, що зачекаєте назовні, чого ви аж тут?

— А ти б ще довше там стирчав, — огризнулася сестра.

Мені до нестями хотілося курити, тож витягши цигарку я одразу глибоко затагся, нікотин приємно залоскотав легені. Поволі випустивши дим я заглянув через плече Хайлуна, той тримав у руці телефона з відкритою мапою нашого маршруту. Мені аж очі на лоба полізли від кількості відміток.

— Це ти помітив ті місця, куди нам слід зайти?

— Бірсак, не виводь мене! — Гарикнув Тін та відіпхав мене від себе на відстань витягнутої руки. — Не стій так близько. Знаєш, якби ти читав наш чат, чи приходив на зустрічі, тоді б знав маршрут та й взагалі допоміг хоч з чимось.

Ніздрі китайця роздулися, а очі стали ще вужчими ніж зазвичай. То був сигнал, йому вривався терпець, треба по-тихому звалити, або ж отримаю на горіхи. Я знав його давно, хлопець сам по собі позитивний та веселий. Принаймні він хотів аби усі так думали. Та все ж я знав його з іншого боку і той його бік не раз рятував мій зад у бійках, і тут я йому не рівня. Тож піднявши руки я відступив.

— Добре, добре. Веди, — я низько вклонився йому наче той блазень зі старого кіно.

Пролунав звук затвора фотоапарату, це Хайлун мене сфотографував у цій дивакуватій позі з цигаркою в зубах. Шикарно, тепер це фото безсумнівно потрапить до інтернету. Я тихо вилаявся й пішов слідом за друзями.

Через кілька годин ноги дико гуділи, в голові все йшло обертом від великої кількості інформації і нестачі нікотину, і нормального сну. Цигарки закінчилися вже давно, а купити нові не випадало нагоди. Через що настрій став геть паршивим. Потрібно якось це виправити, тож я захотів відшукати Вуда.