У кайданах

1

Герміона вже давно втратила надію побачити щось у темряві.

Якийсь час вона думала, що зрештою вона зможе розрізнити хоч якісь контури, якщо очі звикнуть до цього.

У такі глибокі підземелля не міг потрапити навіть проблиск місячного сяйва. Жодних факелів у коридорах. Лише суцільна темрява, яка дедалі частіше змушувала замислюватись про власну сліпоту.

Вона вивчала кожен дюйм камери кінчиками пальців. Двері були зачинені магією, не мали замка, який можно було б видрати, навіть якби в неї було хоча б щось, крім соломи та підстилки, на якій вона спала. Вона намагалася вловити якийсь запах у повітрі, сподіваючись, що зможе дізнатися бодай щось: пору року, їжа, якою вона харчувалася, зілля, які тут варили. Повітря було затхлим, сирим і холодним. Неживим.

Вона сподівалася, що, ретельно перевіривши, знайде в стіні незакріплений камінь, якесь потаємне місце, в якому був захований цвях, ложка або навіть шматочок мотузки. Очевидно, у камері не було в'язнів, які б шукали щось схоже до неї. Жодних слідів, які залишали для вимірювання часу. Жодного каміння. Нічого.

Нічого, крім темряви.

Вона не могла навіть розмовляти вголос, щоб обірвати цю безкрайню тишу. Це був прощальний подарунок від Амбридж після того, як вони затягли її до камери й востаннє перевірили її кайдани.

Вони вже збиралися йти, але та зупинилася й прошепотіла:

— Сіленціо.

Піднявши паличкою підборіддя Герміони так, що їхні очі зустрілись, вона промовила:

— Незабаром ти все зрозумієш.

Амбридж стиха потішалася, її подих торкався обличчя дівчини.

Герміона залишилася в темряві та тиші.

Невже про неї забули? Ніхто ніколи не приходив. Жодних катувань. Жодних допитів. Тільки темна й мовчазна самотність.

З'являлася їжа. Без певного розпорядку та режиму, тому вона навіть не могла відстежити час доби.

Герміона подумки повторювала рецепти зіллів. Техніки трансфігурації. Перераховувала руни. Дитячі віршики. Її пальці клацали, коли вона імітувала прийоми паличкою, вимовляючи закляття. Вона рахувала від тисячі, віднімаючи прості числа.

Вона почала займатися вправами. Напевно, нікому не спало на думку обмежити її фізично — камера була достатньо простора, щоб займатися спортом. Герміона навчилася робити стійку на руках. Годинами займалась віджиманнями та іншими вправами під назвою берпі, від яких нестямилася її двоюрідна сестра. Згодом вона зрозуміла, що може просунути ноги через прути камери та робити підтягування.