У кайданах

2

 — Герміоно... — вона почула чийсь шепіт.

Різко відірвавши очі від кайданів, дівчина побачила голову, що висунулась з-за фіранки. Герміона прижмурилася та пильно подивилася на неї. Це була Анна Ебот.

Герміона була нажахана. Тихе зітхання зірвалося з її губ.

Анна мала тільки одне око.

Її праве око дивилося на неї. А лівого просто не було. На місці лівого зяяла чорна діра, наче око вирвали з очниці. Рука Анни одразу метнулася нагору та закрила ліву сторону обличчя.

— Пробач. Це завжди шокує всіх, хто бачить це вперше.

— Що з тобою трапилося? — Герміона ледве видавила з себе запитання.

Вона не знала жодного прокляття, яке могло б аж так пошкодити око. Було багато сліпучих заклять, але жодне з них не призводило до таких наслідків.

— Амбридж... вона витягла його за допомогою палички, коли... коли я намагалася втекти. Вона наказала медикам не зцілювати його. Для більшого ефекту. Як наука для всіх інших, — Анна трохи відвернулась, щоб ще краще приховати своє обличчя.

— Але після цього її покарали, — Анна опустила обличчя та почала роздивлятися підлогу. Голос дівчини звучав так, наче та була мертва. — Зараз вона просто відрізає пальці. Якщо ти не виказуєш поваги. Якщо ти намагаєшся втекти. Якщо тобі вистачає наглості криво на неї глянути. Парваті та Анджеліна — у них майже не залишилося пальців.

Анна пильно подивилася на Герміону.

— Ґрифіндорський дух у тобі має померти, Герміоно. Не намагайся бути хороброю. Не намагайся бути розумною. Просто не показуйся нікому. Люди вже кілька місяців намагаються втекти. Кожного, кого зловлять, жорстоко карають. Будь-кого... кому вдається втекти... У нас пішло дуже багато спроб, щоб здогадатися... кайдани, які у всіх нас є... — Анна підняла своє власне бліде зап'ястя, — на них накладено Слідкуюче закляття. Якщо навіть тобі вдасться обійти чари захисту, то вони пошлють за тобою Верховного Правителя. А потім твій труп повісять у Великій залі, щоб ми всі бачили, як ти гниєш.

Герміона почувалася так, ніби її сильно вдарили в груди. Її пальці судомно стиснулися на тканині ковдри. Вона ледве могла дихати.

— Хто це був?

— Джіні. Вона була першим тілом, яке вони привезли та повісили. Ми всі думали: тобі вдалося втекти. Адже ти зникла. Ми не знали, що вони просто кинули тебе в інше місце.