У кайданах

17

Герміона була на третьому поверсі штаб-квартири на площі Ґримо. У тьмяно освітленому коридорі було геть тихо. Зазвичай, таке бувало або пізно ввечері, або рано-вранці. Проходячи повз одну з маленьких кімнат, вона помітила голову з рудим волоссям, що схилилась над столом із картами. Герміона зупинилась і легенько постукала у двері.

— Гей, Міоно, — розгублено сказав Рон, міняючи фігури на карті місцями, а потім ліниво почесав голову кінчиком своєї палички. На його обличчі застигла напруга.

— У тебе є вільна хвилинка? — спитала вона.

— Звісно, — він запхав паличку до задньої кишені й подивився на Герміону. — Я тут переглядаю відомості за ті дні, поки мене не було. У нашу відсутність відбулось досить багато рейдів. Ти, мабуть, мала багато клопоту?

Рон кинув на неї пронизливий погляд, і вона опустила очі.

— Я впевнена, що ти розумієш, чому ми маємо так чинити, — тихо сказала вона.

— Кінґслі використовує горокракси, аби тримати Гаррі подалі від поля бою, — сказав він.

Герміона швидко кивнула.

— Ти все розумієш, чи не так?

У Рона закам'яніло обличчя, коли він знизав плечима й кивнув у відповідь.

— Не варто ризикувати ним у звичайних сутичках, коли він нам потрібен для останнього удару. Так. Я розумію. Проте це не означає, що мені таке до вподоби. А деякі ці рейди, — він витягнув кілька сувоїв і оглянув їх, — легко можуть стати для когось кінцем. Я навіть не уявляв, що Кінґслі так вдало зможе використовувати Гаррі для своїх ігор. За тих декілька тижнів, що нас не було, він змінив тактику.

Він замовк, сердито дивлячись на звіти.

— Скажи мені, скількох ми втратили за ці тижні?

Герміона відкрила рота, аби відповісти, але він обірвав її.

— Хоча можеш не відповідати. Я бачу цифри в чортовому звіті. Просто, блять, неймовірно! Якби Кінґслі зараз був тут, я би йому врізав!

Його обличчя почервоніло від люті.

— Рон, ми не можемо вести війну без втрат, — сказала Герміона, відчуваючи, як її нутрощі стискуються при згадці про те, скільком людям вона заплющувала очі за останні кілька тижнів. Як їм із Біллом довелося накладати чари розширення на одне зі сховищ, щоб там помістилися всі смертельно поранені бійці. — Не думаю, що ти розумієш, наскільки виснажені наші ресурси. Як вважаєш, скільки ще років Опір зможе протриматися лише на спадщині Гаррі? У Лікарняному крилі не вистачає персоналу та медикаментів. Вплив Тома над Європою посилюється. Єдиний варіант, який в нас залишився, — це прийняти ситуацію й взяти на себе відповідальність за всі ці рішення. І ми не можемо ризикувати життям Гаррі.