У кайданах

37. Флешбек 12

Серпень 2002 року.

«До кожного підбирай свою відмикачку. У цьому полягає мистецтво управління людьми. Для нього потрібна не відвага, а вправність, вміння знайти підхід до людини. Спочатку треба заскочити натуру зненацька, а потім атакувати вразливе місце».

Герміона не могла заснути, цілу ніч прокручуючи в голові думки про характер Драко. Вона списала весь блокнот, тож їй довелося взяти новий.

Здавалося, її голова могла просто розколотися від такої кількості нових думок. Герміона не була впевнена, чи на її здатність ясно мислити не вплинула відсутність сну, але все ж їй здавалося, що вона нарешті дійшла найважливіших висновків. Дійшла до істини. Наче вона довгий час намагалася відкрити маґлівський сейф і сьогодні, зрештою, почула довгоочікуване клацання кодового замка. Тепле почуття радості гріло її протягом всього наступного дня.

Герміона вперше за довгий час відчувала полегшення.

Все може вдатися. Її ідея може спрацювати. Вона зможе перемогти. Підібратися до нього. Змусити його прив'язатися до неї.

Раніше Герміона не усвідомлювала, наскільки сильно її сприйняття Малфоя впливало на їхні стосунки. Вона думала про нього як про монстра зі своїми власними принципами. Сприймала його як когось безсердечного й не вірила, що зможе зблизитися з ним. Вона була впевнена, що якоїсь він зрадить Орден, уб'є її та всіх інших. Дарма що Герміона вміла контролювати свої емоції та почуття за допомогою оклюменції, вона все одно не могла змусити себе думати про нього інакше. Це впливало на їхні взаємодії.

Навіть незважаючи на гру, яку вони завели. Драко цілував її та навчав оклюменції. Дозволяв відповідати «ні» на його пропозиції. Вона лікувала його та дослухалася до його порад щодо дуелі. Водночас, тренуючись і майже мирно співіснуючи одне з одним, здавалося, кожен із них продовжував чекати від іншого зради.

Тепер Герміона по-новому дивилася на всі дії Драко.

Він не був монстром. У ньому ще залишалася якась доля людяності. Він намагався щось виправити. Спокутувати провину за якийсь вчинок. Не за смерть Дамблдора й не за всі ті життя, які він забрав. За щось інше.

Він знав, що заслуговує на покару. У якийсь момент в його житті сталося щось жахливе, щось, за що він тепер був готовий страждати чи навіть померти. Малфой став шпигувати не заради власної вигоди. Він не намагався нацькувати Орден та Смертежерів одне на одного, щоб у результаті захопити владу. Драко просто намагався щось виправити.