У кайданах

5

Герміона ще раз подивилася на кімнату, у яку її помістили. Мало чого в ній не впадало в око при першому огляді.

Гардероб був заповнений тими ж червоними сукнями та мантіями, що й зараз на ній. Вони були різного крою, ймовірно, для літньої та зимової погоди. В ящиках лежали ще капелюхи та вовняні панчохи. Легкі червоні туфлі.

Герміона витягла пару зі скриньки і витріщилася на них. Підошва була тонка, а самі туфлі здавалися дуже хлипкими. Якщо вона хоче втекти, то їй доведеться вкрасти новий одяг та взуття.

На стіні висів портрет молодої відьми. Гарненької та світловолосої. Без сумнівів, одна з предків Малфоя. У неї були такі ж різкі риси обличчя та гордовитий вираз. Відьма не могла бути старшою за випускницю Гоґвортса в момент, коли її намалювали. Вона байдуже дивилася на дівчину, недбало сидячи в кріслі з високою спинкою, поруч із нею лежала книга.

Зрештою, Герміона відвернулась і оглянула решту кімнати. Там були ще одні двері. Вона підійшла та відкрила їх.

Ванна кімната: здебільшого весь простір займала велика ванна на ніжках. Жодного душа. Нічого, крім найнеобхідніших речей, не було надано: мило, рушник, зубна щітка, маленька чашка для води.

Герміона підійшла до раковини та вимила руки. Забираючи їх від води, вона вдала, що випадково збила чашку зі стійки. Та вдарилася о підлогу з гучним і різким звуком, але не розбилася і навіть не тріснула.

Вона була захищена чарами.

Малфой виявився скурпульозним у своїх діях.

Вона підняла чашку і сполоснула, перш ніж поставити на місце. Обернувшись, виявила, що у цій кімнаті теж висить портрет. Та ж сама молода відьма стояла та вивчала її пронизливим поглядом. Герміона зобразила безневинність і повернулася до спальні.

Протягом години в її кімнаті не залишилося нічого, що можно було б оглянути. Насправді Герміона й не очікувала, що зможе щось знайти.

Постійний нагляд за нею портретом на стіні напружував. Очевидно, відьмі було наказано стежити за нею.

Дівчина підійшла до дверей у спальню і, трохи повагавшись, повернула ручку та вийшла в коридор.

Її серце відразу заколотилось.

Почуття жаху і свободи, які накрили її, коли вона просто увійшла в інший простір одна, були приголомшливими. Зачинивши двері, Герміона притулилася до них і спробувала зробити повільний вдих.