У кайданах

41. Флешбек 16

Серпень 2002 року.

Герміона стиснула губи, дивлячись на Драко й важко дихаючи.

— Я занадто п'яна. Я не можу апарувати, — сказала вона. — Я казала тобі, що завжди плачу. Я не знаю, як контролювати це, коли я п'яна.

Вона притиснула долоні до рота, намагаючись не заплакати. Сльози потекли між її пальцями.
Драко зітхнув.

— Чому ти зараз плачеш? — запитав він, поки вона продовжувала змахувати сльози.

— Тому що мені так самотньо, і я цілуюсь з тобою, а ти навіть не вважаєш мене привабливою, — визнала вона, продовжуючи плакати.

Драко поглянув на неї, а тоді підняв голову й почав розглядати стелю. Він просидів так протягом хвилини.

— Як ти думаєш, чому я поцілував тебе? — нарешті запитав він тихим голосом.

Її губа злегка сіпнулася, і вона відвернулася.

— Тому що я просто була тут, — тихо відповіла вона.

— А чому ти поцілувала мене? — запитав він, відводячи погляд від стелі, щоб подивитися на неї.

Герміона розглядала пилюку на підлозі, закручуючи на руці пасмо волосся.

— Тому що для тебе я в першу чергу людина.  А для своїх друзів я тепер лише колега, — сказала вона гірко. — Ми посварилися з Гаррі, а потім він вибачився за те, що брав під сумніви мої професійні навички... Ніби саме це мене образило. Якимось чином ти... ти нагадуєш мені, що людина, якою я була до війни, досі існує. І неважливо, ким я стала під час війни.

Вона вкусила губу, намагаючись не заплакати знову. Піднявши пляшку вогневіскі, що лежала на підлозі, вона допила те, що лишалося в пляшці. Віскі лишалося зовсім трохи, і дівчина сподівалася, що зможе сп'яніти настільки, аби вже нічого не відчувати.

Малфой відвернувся, а тоді накрив долонею очі. Зробивши останній ковток, Герміона поглянула на нього знову. Його рука тепер була на дивані. Він спав.

Вона почала розглядати його, вивчати його риси так, як ніколи не дозволяла собі раніше. Згодом вона відчула, як повільно почали важчати повіки. Вона мала щось зробити... але вона вже й не розуміла, що саме. Можливо, їй варто встати? Начаклувати десь ліжко? Перед очима стояв туман. Вона розглядала його до тої миті, аж поки не провалилася в сон.