Історія одного принца

Частина 13. Поранені душі

Здавалося, що світ повільно змінювався, та чи туди, куди він хоче приведе його правління. Він сидів, ліниво споглядаючи  людей, які святкували, пили вина, говорили.  Трон  батька і корона його ж.  Піддані, які не сприймають Віллі, як юного короля, в силу його віку.  "Дитина" - говорили між собою вельможі. Тут не було нічого його. Все, що є, дісталося йому від батька і юний король не знав чи зможе він керувати Відиктом краще ніж Бенедикт. До нього все підходили люди, кланялися і вітали, але вони не були важливими. Його все намагалися поглинути спогади і він із насолодою їм віддавався. Краще бути в думках із батьком, згадувати їхні розмови, ніж тут дивитися, як люди, що ще вчора ходили понурі, сьогодні веселяться.  Він підійняв очі на людей. До нього саме прямували Бонт з батьками та братами, один з яких був його однолітком, інший на рік старшим. 

- Віллі, прийміть наші привітання, - сказав батько Бонта після синхронного поклону. Віллі лиш кивнув головою швидко оглянувши кожного з членів родини.

- Я теж тебе вітаю, шкода, що лиш за таких умов, - сказав Бонт, а його матір кинула на нього сердитий погляд прошипівши: " Перед тобою король, а не принц. Май повагу". На це юнак закотив очі.

- Дякую. Ваш син залишається мені другом, він має право звертатися до мене так, як вважає за потрібне, - ліниво промовив Віллі, махнувши рукою, що вони можуть бути вільні. 

Декілька хвилин по тому до молодого короля підійшла королева-матір. Вона звісно не вклонялась своєму сину, але сяйливо всміхалася. Вона була щиро рада за своє єдине чадо і навіть понурий вигляд короля не змінив її щастя. Чи помітила сум сина, але вирішила навмисно уникати цього залишиться питанням.

- Віллі, тобі варто запросити якусь леді на танець. Якщо хочеш, я можу запропонувати одну кандидатуру, - королева-мати підморгнула сину і легким нахилом голови показала на велику залу.

- Я ще не хочу танцювати, - відмахнувся король. - Що? - запитав він коли матір вже декілька хвилин незадоволено дивилася на сина не відводячи погляду від нього.

- Перший танець за королем. Ніхто не почне танцювати перше тебе, - вона сяйливо підморгнула.

- Я сам подумаю кого запросити, дайте мені трохи часу, - важко видихнув Віллі, уважно дивлячись на людей. Бенедетта залишила сина і пішла до якогось чоловіка, що стояв самотою біля колони.