Історія одного принца

Розділ 15. Меліта

- Тримай спину рівно, ти ж хочеш, щоб король звернув на тебе увагу? - тонкою рукою королева торкнулась плеч русоволосої дівчини, поки та йшла шукати Домініку. Дівчина легенько вклонилася і вийшла з покоїв королеви-матері. Щоранку Бенедетта збирала в себе дівчат, вони пили чай і обговорювали вчорашні вистави чи виставки. 

Королева-матір уважно придивлялась до кожної з дівчат, адже одна із них мала стати її невісткою та дружиною її сина. Через смерть попереднього короля весілля змістилося, а отже замість тижня на зміну Домініки був місяць. Бенедетта була рада цьому. Коли вона тільки приїхала до палацу, то одразу розпитала всіх про обраницю свого сина, чутки про яку ходять всім Відиктом. Одні називали її розбещеною, інші зарозумілою і зверхньою. Та Бенедетта знала її батька, який був її першою закоханістю, коли та була ще зовсім юною. Із розповідей королева припустила, що Домініка копія свого батька, яка вважає себе кращою за інших, але коли познайомилася з нею впевнилася в цьому ще більше. Хоч дівчина і поводилася з усіма дуже чемно та ґречно, але часто непомітно для інших тонко принижувала їх. Бенедетта якось почула розмову Домініки з іншою дівчиною, Венді. Друга все казала, як це було не пристойно дівчині першою запросити чоловіка на танець і що, якби вона була на її місці, то так би не вчинила. Домініка тоді всміхнулася до неї і сказала: "Мені цікава думка тих, кого я питаю. Пробач, але ти до цього списку не входиш. До речі, тобі дуже личить цей колір". А ще вона часто навмисне ігнорувала чи перепитувала людей, ніби не почула. Це дратувало королеву-матір, але не запросити чи вигнати Домініку, поки що наречену її сина, вона не могла. Тому постійно просила її щось зробити і коли Домініка саркастично відповідала комусь відчитувала її.

Дівчина, яку відпрвили шукати Домініку, була світловолоса мала темні сірі очі, низького зросту і з легким характером. Вона була ніжна і покірна, а тому так подобалася королеві. Меліта, як і всі, поділяла захоплення Віллі. Для неї він був ідеальним: красивим, сміливим, добрим, щедрим. Дівчина була з Валії, і це вона вдруге була в столиці, через довгу дорогу. Коли вона вперше сюди приїхала, їй з батьком запропонували лишитися в палаці. Тоді вона й познайомилася з Віллі. Йому тоді було 16, а їй тільки 10, він провів їй невелику екскурсію і навіть подарував їй свій лук і заклав початок її любові до стрільби.

Меліта лише чула, що минулого вечора король покликав Домініку до себе. Вона знала, що дівчини немає у своїй кімнаті, тому пішла до покоїв Віллі. Звичайно, вона не хотіла будити короля, але так само хотіла догодити його матері, та й ймовірність, що його величність зверне на неї увагу, якщо вона зайде до нього була великою. Вартових не було біля дверей, тому дівчина легенько постукала у двері і увійшла. Першим, що вона побачила була постать жінки біля вікна, яка замовкла щойно двері відкрилися. 

- Перепрошую, що потурбувала, але я шукаю Домініку, - дівчина опустила голову вниз не підводячи погляд.

- Чому ж ти вирішла шукати її тут, - ліниво протягнувся голос із сторони ліжка. Дівчина здивовано повернула голову в сторону звуків.

- Ваша величносте, не помітила вас, - вона одразу ж зробила глибокий реверанс.

- Нічого, так чому? - Віллі підійнявся на ліктях та подивився на дівчину.

- Королева-матір наказала знайти її і покликати до неї, - густо червоніючи відповіла і почувши різкий незадоволений вдих глянула на чорноволосу, яка тепер дивилася на неї, як на провісницю нещасть.

- Це зрозуміло, що матір попросила тебе її знайти, але я питав, чому ти вирішила шукати її в мене в кімнаті, красуне, - він уже повністю встав з ліжка і пішов до свого столу, де одразу ж вмостився на кріслі закинувши ноги на стіл.

- Я знала, що вчора ввечері ви покликали її до себе і що вона так і не повернулася до своєї кімнати, - соромязливо всміхаючись говорила.

- Ну що ж, треба тоді зробити таємний прохід між нашими кімнати, - він жартівливо подивився на Домінку.

- Тільки якщо ти ходитимеш ними, - вона всміхнулася кутиком губ.

- Якщо ти пообіцяєш провести час хоч трішки схоже на вчорашній.

- Не знаю чи інакше нам взагалі буде про що говорити, - вони легко засміялися згадуючи віскі, яке вони так вдало випили.

- Красуне, а як тебе звати? - запитав король припинивши витріщатися на Домініку.

- Меліта, - вона трішки опустила голову в легкому поклоні.

- Меліто, любонько, скажи королеві-матері, що у Домініки сьогодні вихідний, - він знову повернув голову в сторону своєї нареченої, яка незрозуміло витріщалася на нього. Меліта знлву вклонилася і вийшла.

- Ти не хочеш пояснити, що це було? - поставивши руки вбоки запитала.

- Ми вчора дійшли висновку, що нам варто краще пізнати одне одного. Та й мені не завадить вихідний. Як ти ставишся до невеличкого спільного відпочинку ? - вони дивилися одне одному в очі і зважували всі переваги й недоліки.

- Прекрасно, але спершу я хочу привести себе до ладу, тож зайди за мною через годину, - не кланяючись Домініка вийшла, а Віллі дивився на неї всміхаючись. Він сподівався познайомитися з нею справжньою, бо кожен раз, вона була іншою, то сміливою, то вразливою, то відвертою, то саркастичною і йому хотілося скласти повний образ Домініки і врешті зрозуміти ким вони можуть бути одне для одного.