Історія одного принца

Розділ 7. Непорозуміння.

- Який же ти нестерпний хлопчисько!, - розмахував руками Бонт. - То ти пішов шукати кохання всього свого життя навіть не знаючи, хто узагалі тобі потрібен ? І в першому ж місті познайомився із десятками молодиць, але жодна з них не викликає якихось дурнуватих метеликів у твоєму житті. Тобі 23, а не 17, - намотуючи круги і навіть не думаючи спиняти свою тираду незадоволення.

Та все з самого ранку пішло  шкереберть. Прокинувшись першим на світанку, Віллі рушив до джерела і там же зустрів молоду дівчину із найближчого села. Принц одразу ж зачарував її своїми солодкими словами, компліментами і посмішкою. А потім йому щось в ній не сподобалося, і набравши свіжої води повернувся до Бонта, який досі бачив приємні чи не дуже сни. Будучи в поганому настрої обілляв друга холодною водою, від чого другий зірвався і назвав принца усіма непристойностями, які тільки знав. Обоє роздратовані зібрали речі і поїхали в Бомаю 1  .

В першій же корчмі принц вирішив прявити свою щедрість, тож усіх відвідувачів вгостив кухлем пива. І там познайомився з декількома дівчатами. З першою якийсь час вони мило спілкувалися, а потім вона щось не те бовкнула і він просто знайшов за сусіднм столиком іншу і приєднався до неї. Але за декілька хвилин йому стало з нею не цікаво. В усіх наступних йому не подобалося як надмірна емоційність, так і байдужість; як балакливість, так і мовчазність; як веснянки, так і їх відсутність. Загалом шукати негативні риси йому вдається ледь не найкраще. Якби йому не потрібно було терміново шукати наречену, то кожна із них задовільнила б його. На один день чи вечір. Та враховуючи обставини, йому доводиться швидко думати і підбирати ту, яка  буде подобатися більше ніж на одну ніч. Його досвід підказував, що він усім подобається, тож менше за все він думав, як сподобатися дівчині. І думав таки правдиво. Навряд чи у всьому Відикті знайдеться хоч одна небайдужа до зовнішньості принца. Навіть не знаючи, що перед ними принц вони бачили ідеальний профіль: прямий ніс, бліда шкіра, тонкі рожеві губи, гостре підборіддя, широкі плечі, худа, але міцна статура, високий і очі кольору неба, а ще чорне, мов крило ворона волосся. Звабливий погляд і посмішка вічного переможця. Його зовнішність яскраво контрастувала із його характером (принаймі тим, який він транслює іншим людям). Він дивиться зверхньо, підіймаючи голову і опускаючи погляд ще й самовпевнено усміхається, на усіх, кого вважає недостойним себе. І цей його погляд відлякує більшість. І ті, хто не боїться його зневажливого і водночас мстивого обличчя стають йому ближчими. Лише таких людей він вважає гідними себе, бо тільки вони можуть бути чесними і вірними, на його думку. Сміливі люди, ось кого цінували у Відикті. Але бути сміливим важче, ніж бути важливим, владним і сильним. Бути сміливим - діяти і говорити серцем, твердо стояти на своєму і здобувати перемогу, не підставляючи, при цьому, когось іншого. Але Віллі не був таким. Він старався бути тим, ким хотів бачити його батько. Та як би він став сміливим, коли рішення за нього завжди приймали інші. Всі ті дівчата, лише спосіб виразити себе і бути тим, ким його хочуть бачити.

- 23 чи 17, яка різниця? - скривиши губи відповів принц.

- О-о, я тобі скажу, якщо сам не здогадався, високосте! - він тикнув вказівним пальцем в грудти Віллі і продовжив: - в 17 років у тебе є можливість розважатися коли, з ким і як собі хочеш, але хочу нагадати, що за цей тиждень ти мусиш не просто закохатися, а й знайти дівчину, з якою зможеш поєднати ваші долі і з якою у вас будуть в майбутньому спадкоємці.

- Я завжди можу зробити як мій батько: спасибі і до побачення. Вислати в якийсь далекий замок біля кордонів у Валію чи Ломію 2.

- Це все як варіант, але ти ніколи не хотів бути як батько. Невже ти підеш проти своїх давніх обіцянок аби лише задовільнити своє его?-  нахмуривши брови запитав.

- Я...Ні, я не хочу бути схожим на нього, - на мить йому стало соромно. - Але так само не хочу прирікати своє існування на життя із тією, до якої не матиму жодних почуттів.

- То візьми себе в руки, Віллі! Опиши, якою вона повинна бути і я допоможу тобі усім чим тільки зможу,- повільно агресивний запал Бонта почав спадати і певератався холодний розсуд.

- Розумієш, Бонте,  мені завжди подобалися дівчата з різною зовнішністю. Навряд чи вони взагалі схожі між собою будовою тіла чи кольором очей і волосся та й характер ніколи не був важливим. Навіщо взагладі було дізнаватися чим вони живуть, якщо для мене це було не серйозно? 

- А як щодо Домініки? Тебе ж точно у ній щось привабило більше ніж в усіх унших? 

- Спершу вона була така ж як і всі інші: дивилася на мене і кліпала своїми ясними очима, посміхалася і поводилася так, як і личить дочці міністра. Але потім, як ми були сам на сам, вона почала ставати собою. Вона не вірила в те, що я можу зробити все, що мені хочеться, а ще вона розмовляла зі мною так, ніби ми  на одному  рівні. Можливо, це алкоголь зіграв свою роль і мій мозок щось вигадав чи долучив . Не знаю. Я після цього не бачив її.

- Панове, вже темніє, вам є де заночувати? - запитала добродушна повнотіла жінка  у юнаків.Вона лише проходила повз, але речі на конях, дали зрозуміти, що це подорожуючі

- Ми саме думали знайти місце для ночівлі, - відповів Бонт  посміхнувшись своєю чарівною посмішкою.

- Можу запропонувати вам свій дім, за невелику плату, звичайно ж, - вона  знову поглянула на юнаків оцінюючи їхнє матеріальне становище і впевнившись в своєму виборі продовжила. - Це зовсім близько.

1. Бомая - найближче місто до столиці з півночі;

 2.Валія й Ломія - сусідні міста на заході, оточенні високми горами, які відділяють Відикт від сусідніх королівств.