Історія одного принца

Розділ 2. Король

- Батьку, ви що знущаєтесь з мене? Яке, до біса, одруження? Я не хочу в такому ранньому віці зв'язувати себе вузлами шлюбу. Ви ж самі одружилися в 36, то чому я повинен в свої 23? Забули ваше кохання до матері? І чим воно стало для вас обох ? Правильно - суцільним розчаруванням! Я відмовляюсь від вашої авантюри, ваша величносте,- монолог принца супроводжувався криком настільки сильним, що вартовим за дверима довелося прикривати вуха.
- Навіть не думай вплітати сюди свою матір! Те, що у нас великі розбіжності з нею не означає, що я її не кохаю так само сильно як і 24 роки тому, - король стукнув кулаком по робочому столі.
- Серйозно? Так от чому ви вигнали її з палацу, щоб вона підтримала вашу думку, а на свою плюнула з високої гори? - саркастичний погляд, тон змушували короля все більше хмурити обличчя. Його й без того зморшкувате обличчя стало ще більш потворним.
- Закрий пельку і не висловлюйся так, ніби простолюдин. Ти принц і ніколи не забувай це, - різко піднявшись з крісла король підійшов до свого сина в притик і ледь стримуючи свій гнів направив вказівний палець лівої руки в сторону дверей. - Йди геть звідси! І щоб до завтра я тебе не бачив.
Принц розвернувся і швидким кроком вийшов з кімнати батька гримнувши дверима.
- Ти! Це все ти винен! Якого біса ти мені збрехав? Батько і словом не прохопився про бал. Якщо буде питати де я, то я в матері. Завтра повернуся, - кинувши презирливий погляд на Архистратига вибіг із замку одразу до конюшні.
Серед кількох сотень коней був лише один принців улюбленець - білий жеребець із довгою грубою гривою. На лобі красувалася вроджена темна пляма, яка чимось нагадувала місяць. Гучне іржання коней лунало по конюшні з появою принца, який досі сердитий рухався до свого улюбленця.
- Дрейку, треба твоя допомога, - принц погладив жеребця поміж очей і осідлавши його помчав до літнього замку. Дорога близька, лише година швидкого темпу. Світлі очі принца потемніли від злості і лише погляд на дорогу дарували крихітну ілюзію спокою. Любов до швидкості успадкована від батька або набута в наслідок частих кінних скачок у дитинстві з ним же. Важко уявити короля хорошим татом. Самовпевнений, гордий, запальний та завжди справедливий і чесний. Принц так і не навчився перечити королю, бо другий не бачить жодної правильної думки крім своєї. Та багато років тому весь вільний час проводив із дружиною та сином, виконував всі їхні "хочу", але потім щось пішло не туди. Сварка з коханою зіпсувала не тільки стосунки пари, а й між батьком та сином.
Коли до літнього замку залишилося їхати лише 10 хвилин принц сповільив хід. В народі називали замок Сну. Але назва цілком логічна. На відміну від інших він був цілком круглий, а в центрі знаходилася оранжерея, звідки можна побачити майже усі сузір'я нічного неба.
- Я втомився, Дрейку, - важко видихнув принц нахилившись до шиї коня, а той в свою чергу тихо сопнув, підтримуючи свого господаря. - Батько думає, що знає все краще мене і зовсім не прислухається до моєї думки. Іноді думаю, що я його розчарування, бо зовсім не схожий на ідеальний образ ні принца, ні сина. Вже минуло 5 років з того часу, як батьки не живуть разом. І хоч як би я не хотів бути більше з матір'ю - не виходить. Батько не дозволяє жити з нею, каже, що столиці потрібен спадкоємець і тільки іноді можу відвідувати її. Та й в столиці толку з мене не багато.
Принц говорив з конем і його злість випаровувалася, а очі світли поки знову не стали кольору неба.