Ніч огорнула своїми темними шатами весь Відикт. Цвірінькання коників та тихе й далеке квакання жаб додавали затишку. Алісія розстелила покривало на землю в саду й лежала дивлячись на зорі і сподівалася, що вони скоро виконають її найпотаємніше бажання. Нічне повітря було теплим, та ледь помітний вітерець злегка віддавав прохолодою. Закинувши руки за голову її зелені очі закрилися, а думки поринули в спогади сьогоднішнього дня. Їй згадувалися блакитні очі Віллі і карі очі Бонта. Алісія думала, що вони дуже вродливі, хоч у обох краса відрізнялася. Віллі попри своє дуже ввічливе ведення розмови здавався холодним і навіть байдужим. Звичайно, дівчина розуміла, що такий його образ може бути лише зовнішнім проявом і глибоко всередині міг бути іншою людиною. Бонт навпаки здавався теплим і затишним. Ймовірно, цьому сприяли його очі, які, здавалося, сяяли. Вони ніби були наповнені добротою і щастям, а ще відданістю. Він постійно усміхався і ця його посмішка виглядала такою щирою. Та все ж усе це було лиш зовнішньою оболонкою. І хай якими гарними зовні вони були, це могло бути несправжнім, але дізнаватися їх Алісії зовсім не хотілося. Вони скоро поїдуть звідси і все це мине немов сон, хай і такий гарний.
- Вам не спиться? - тихий і раптовий голос змусив дівчину ледь помітно стрепенутися і виринути із роздумів. Вона повільно відкрила очі і трішки повернула голову в сторону, звідки линув голос.
- Ні, а вам? - вона запитала і знову спрямувала погляд в небо, де міріади зірок спостерігали за нею.
- Теж. Тому вирішив прогулятися і подихати повітрям, - він опустився на землю підібгавши ноги під себе.
- А я вже думала, що нишпорите, як той крадій, - кутики губ трохи піднялися, а парубок глухо розсміявся.
- Не знав, що схожий на злодія. Певен, мої батьки були б вкрай здивовані цьому порівнянню.
- Ну, я ж не знаю хто ви та ваші батьки, тому і можу робити висновки, які тільки схочу, - вона продовжувала усміхатися.
- Я теж не знаю вас, але не роблю таких висновків, - він дивися на розкидане на покривалі волосся, яке було близьким до кольору його матері.
- І все ж ви тут, Віллі, - вона припіднялася на локтях і подивилася на парубка.
- Так, ми тут. Розкажіть щось про себе, Алісіє.
- Що ж вас цікавить, Віллі?
- Все, що розповісте буде цікавим, - він усміхнувся до неї.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Історія одного принца
Ficțiune adolescențiКазки - це мабуть щось таке хороше, де добро завжди перемагає; принцеса знаходить свого принца і вони живуть довго і щасливо? А що як ця казка розповість вам історію принца, який випадково зробив пропозицію, а потім не захотів цього шлюбу? Та у ньог...
