Історія одного принца

Розділ 8. Вечір

- Куди тримаєте шлях, мілорди ? - добродушно запитала жінка, чекаючи поки юнаки заведуть своїх коней у стійню.

- Ми просто подорожуємо Відиктом, місіс, - уклінно відповів Бонт, відчуваючи шалену незручність приймати гостинність незнайомки.

- Чому би вам не називати мене просто Ліра? - закриваючи хвіртку промовила і перша почала йти по стежці до великого 2- поверхового кам'яного будинку.

- Звичайно, тоді і ви називайте нас просто Бонт і Віллі, не додаючи "мілорд".

Через відкриті навстіж вікна першого поверху, окрім жовтого світла долинав тихий ніжний спів. По тембру голосу Бонт та Віллі, не змовляючись, зробили висновки, що голос належить юній дівчині.

- Такий приємний голос, - примруживши очі промовив Віллі.

- Ох, це моя донька. Зараз я вас познайомлю, - лагідно, по-материнськи, сказала Ліра, відкривши міцні і високі дерев'яні двері.- Проходьте, - показала рукою на ще одні відкриті навстіж двері.

- Добрий вечір, міс, - в легкому поклоні привітався Бонт.

- Добрий вечір, - лише кивнув головою Віллі.

- Здрастуйте, - після декількох секунд мовчання дівчина присіла в короткому реверансі.

- Це моя дочка Алісія. Алісія це Віллі, а це Бонт, - тільки увійшовши в кімнату одразу ж представила їх одне одному.

- Раді познайомитисяз такою красою, - знову в посмішці сказав Бонт. 

Віллі дивився на неї і його голові досі звучав спів, який той чув лишень декілька хвилин тому. Йому заледве вдалося вибратися зі світу уяв та спогадів та врешті звернути увагу на представлену дівчину. Алісія справді була красива, як і будь-яка інша людина. Бліді зелені очі дивилися на двох незнайомців через ледь опущені вії. Злегка рудувате волосся вибилося із красиво заплетених кіс. Вона дивилася на них із цікавістю, не маючи сили відвести погляд від двох юнаків, які були дійсно красивими і їй на мить здалося, що це лише марево її фантазій.

- Прошу, сідайте за стіл, ми зараз все швиденько зробимо і будемо вечеряти, - усміхнено сказала місіс Ліра, а тоді продовжила, - Алісіє, досить витріщатися! Допоможи матері.

За декілька хвилин вони уже сиділи за вечірньою трапезою. Вечерю важко назвати багатою, але схоже, це була найзвичайнісінький прийом їжі в цій сім'ї, каша із цибулею та лимонад.