Історія одного принца

Розділ 12. Король

Вони поспішали як могли, спинялися лише заночувати і врешті наступного дня по обіді прибули до замку. Столиця Відикту - Бенедетта топилася в чорних та темно-фіолетових кольорах.
Люди, які заледве терплять зміни, ходили понурі, виконуючи свої рутинні справи. Здавалося, весь світ сумує за королем Бенедиктом, який був неоднозначною людиною: надто впертим, справедливим, час від часу жорстоким, не терпів непокору; так само часом проявлялися його людяність та доброта. Бути неоднозначним, тим, якому не припишуть одніє думки героя чи поганця, стало завданням і метою його життя. Король був перш за все людиною, такою ж як і весь його народ, зі своїми звичками та таємницями. Та народ все ж поважав його.

Королева в довгій закритій чорній сукні із зібраним догори волосся, зв'язаним чорною стрічкою, стояла біля вікна, читаючи один із листів, що їх залишив король "там, у шухляді". 

" Кохана Бенедетта. Сьогодні ми з Віллі знову посварилися. Я розумію, що йому вже 20, але іноді мені не вистачає сили сперечатися з ним, не те, що доводити йому свою думку. Відколи ти поїхала (пишу так, ніби ти сама цього захотіла. Мені соромно за себе) Архистраг все частіше розповідає про дівчат, яких зваблює наш син. Мої слова, що йому не потрібно їх так багато, і хай перестане гратися їхніми почуттями на нього не діють. Я правда не знаю, що мені з ним робити. 

Бені, я був таким йолопом. Не треба було тебе виганяти. Я щодня жалкую про свій вчинок. Мені дуже шкода. Сподіваюсь ти вибачиш мене коли-небудь і за те, що так і не відправив тобі жодного написаного листа. Можливо як наберусь сміливости, то відправлю тобі  їх усі. Бенедетто, я так кохаю тебе, як багато років тому, коли ми познайомилися. 

Я приїхав до твого батька у справах і коли виходив  із його маєтку до конюшні по свого коня, то побачив тебе, як ти саме годувала лоша. Ти була шалено красива, волосся хаотично спадало на плечі і ти його постійно поправляла. А я закляк, ніби той хлопчисько і не міг відвести погляду від тебе, прекрасна Бенедетта. Через декілька хвилин ти повернулася до виходу і побачила мене. Досі згадую той твій погляд, трохи зляканий і такий зверхній. Тоді ти швидко пішла вперед і за три кроки від мене вклонилася, потім хотіла пройти далі, але я тебе не пропустив і ми познайомилися. Ти говорила зі мною так, ніби ми рівні, а я не твій король. Така юна і прекрасна Бенедетта. Я закохався в тебе тієї ж митті. Я такий йолоп. Я хочу, щоб ти повернулася, але чомусь вважаю, що якщо покличу тебе - то покажу свою слабкість перед тобою, сином і народом.