Історія одного принца

Розділ 11. Новина

- Ти де був? - запитав Бонт, почувши кроки в кімнаті, яку виділили для нього та його друга.

- Алісія така мила дівчина, - легко промовив він поки не поспішаючи знімав із себе верхній одяг.

- Віллі, ти оце серйозно зараз ?, - він врешті розплющив очі, та трохи скосив їх в сторону принца.

- Так. Вона щира і талановита. Як думаєш, вона могла б закохатися в мене ? - накрившись покривалом він подивився  на сусіднє ліжко, де Бонт закинув руки за голову і дивився вгору. 

- Якщо вона тобі потрібна, то все можливо.

- Я відчуваю виклик. Вона здається неприступною фортецею і я хотів би її захопити, але це не матиме сенсу, правда? - запитав Віллі відвернувшись до стіни.

- Так, але тобі не вистачить декількох днів для її завоювання.

- Я спробую зробити все можливе, щоб їй сподобатися, бо вона уже полонила частину мене. Це дуже дивні відчуття, мені хочеться дививтися на неї та чути її голос. Мабуть це називають закоханістю. Вона мені сподобалася ще вчора. Ти бачив її волосся? Воно трохи схоже на мамине. А я би дуже хотів, щоб моя дружина була схожою на матір.

Вони обоє замовкли, відчуваючи, що ця розмова поки не готова до продовження. За мить принц заснув, а Бонт ще довго крутився на своєму ліжку, яке ніби-то і було зручним, але занадто твердим, поки й сам не поринув у царство сновидінь.

Пташки за вікном пробудили їх раніше ніж вони вставали до своєї подорожі. Вони довго лежали, аж поки за вікном не почався рух містян. Світ прокидався і був щасливим, люди гучно перемовлялися, а парубки приводили себе до ладу перш ніж спуститися вниз до господинь дому.

- Доброго ранку, - побачивши своїх гостей місіс Ліра привітала їх першою.

- Доброго ранку, місіс, - промовили практично одночасно юнаки посміхаючись.

- Присідайте, будь ласка. Алісія зараз все поставить на стіл, а я мушу бігти, - швиденько проторохтіла жіночка і швидким ходом вийшла з дому, парубки лишень встигли, що подякувати.

Віллі й Бонт присіли на табуретки, за якими сиділи ще вчора і тихо перемовлялися між собою.

- В день коли ми вирушили в дорогу, мені батько й матір сказали, що коли ти одружуєшся в 23, то і я муситиму в стільки ж років. Тож через тебе, любий друже, у мене є ще лише 2 роки вільного життя, - він трохи сумно засміявся. Якщо для принца було природньо і звично мати тимчасові, кількаденні стосунки, то Бонт весь вільний час проводив за відточенням боїв та читанням.