розділ 11 - 2 сантиметри

68 15 6
                                    

Доївши, Шуан зібрався в туалет, коли Чан'ї піднявся одночасно з ним.

— А ти куди йдеш? — спитав хлопець.

— До туалету.

— А, я теж.

Чоловік кивнув. Шуан слідував за Чан'ї й не зміг утриматися від пояснень:

— Я випив забагато чаю з льодом.

Бо перенервував.

— Угу.

— До того ж твій бульйон, — додав він.

— Знаю.

— А ще...

Чан'ї озирнувся й спитав:

— Що ти намагаєшся сказати?

— У мене немає нічого такого...

Він лише намагався натякнути, що двічі ходив в туалет не через проблеми з нетриманням. Чому Чан'ї не розуміє?

У чоловічій вбиральні було шість пісуарів, і перед шостим стояв якийсь німець. Чан'ї скористався другим. Намагаючись триматися від професора якнайдалі, Шуан попрямував до п'ятого пісуара, але не встиг дійти до нього, як почув голос Чан Ї:

— Навіщо йти так далеко?

Шуан напружився, і, зробивши коло, повернувся до пісуара біля професора.

— Та просто так, — промимрив він.

Почувся звук розстібання блискавки. Шуан теж розстібнув штани й відвернувся праворуч.

— На що ти дивишся? — спитав професор.

— Ні на що, — тільки-но Шуан сказав, як побачив... прутень... німця, що стояв у дальньому кутку.

Загалом це був чоловічий туалет, і в цьому не було б нічого дивного, але вони ще й зустрілися з німцем поглядами. Шуан раптом відчув себе винним, тому різко обернувся вліво і... зустрівся зі скептичним поглядом професора.

Хлопець відчував себе цуценям, що нашкодило, і швидко опустив голову. Але стало ще гірше: опустивши погляд, першим, що він побачив, був... прутень Чан'ї.

Велетенський...

Шуан несвідомо ковтнув слину.

— ...То ось на що, — сказав Чан'ї.

На що? На це?!!

Шуан різко підняв голову і зустрівся з професором поглядом. Цього разу виправдання вигадати не вдалося. Він вже думав, як рятувати ситуацію, як Чан'ї запитав:

Відстань між намиWhere stories live. Discover now