Теорія кохання

Частина 7

— Нам слід поговорити, — сказали вони майже одночасно.

Три слова, сімнадцять букв, а в грудях виклика́ли бурю емоцій, від яких хотілося ганебно сховатись. Фелікс видихнув якось стомлено й усміхнувся одними кутиками.

- Можна я перший? — сказав він тихо, перебираючи пальцями краї кофти, ніби його справді щось турбувало.

Поки Хван курив, Лікс встиг переодягнутися і прибратись. Він начепив спортивні штани та светр із горлом, під яким ховалися кілька почервонілих засосів. Фелікс стиснув краї кофти в кулаки, сховавши долоні в рукави. Хотілося втекти, насамперед через себе. Було соромно: за сцену, свідком якої став Хьонджін, за власні бажання та за секс на першому побаченні. Хотілося відмотати все назад і не виходити з дому ні на крок. Лі раз-у-раз прокручував в голові те, що трапилося і щоразу докоряв у всьому собі. Брудний, нестримний. Закоханий у свого найкращого друга. Гірше й не вигадаєш.

У повітрі повисла неприємна і невластива їхнім стосункам напруга. Лікс підтискав губи, стримуючи нервову посмішку. Він не знав, з чого почати, як порозумітися і, головне, як повернути все на свої місця.

Йому було натурально страшно. Здавалося, що Хьонджін відвернеться, дружба закінчиться, а легкість між ними випарується і, що гірше, забарвиться в ненависть і зневагу. Він почав першим, бо боявся того, що міг сказати йому Хван, адже уява підкидала на рідкість яскраві картини, сюжет яких був кожен гірший за попередній.

На Хьонджіна було боляче дивитись: розбитий ніс, закривавлені губи і як крейда бліде від холоду обличчя. Він стояв у центрі кухні, де підлога зовсім недавно була всипана уламками вази, тримався відсторонено і майже не рухався. І Феліксу було дивитись на нього так само боляче, наче це в нього був розбитий ніс і обличчя в крові.

— Ну і ніч, — кинув Фелікс собі під ніс.

Нерви були майже на межі. Від хвилювання він не відчував пальців, тому аптечку з шафи на кухні вдалося дістати не без пригод. Фелікс майже випустив її з рук, але та не впала на стільницю і не розсипалася по всій кухні тільки тому, що Хьонджін встиг зловити її в останній момент.

Лікс посміхнувся йому слабо і кивнув на знак подяки.

— Присядь, — попросив його Фелікс м'яко, а Хьонджін на диво послухався і притулився стегнами до кухонного столика.