Теорія кохання

Частина 24

Вранці перед останнім іспитом Фелікс прокинувся з хуйовим передчуттям. Воно ніколи не обманювало. Як тільки Лікс розліпив очі, то зрозумів — дня гіршого в нього ще не було.

Все розпочиналося майже ідеально. Напівсонний Хван зовсім не балакав, довго зависав і кліпав очима. Не виспався. В усьому винне їхнє спільне рішення подивитися «ще одну серію» о другій годині ночі. Як результат — важкі повіки та повна відсутність бажання жити. Але всупереч цьому Хьонджін знайшов у собі сили та притаскав майже романтичний сніданок у ліжко: товстий шматок сиру на не менш об'ємній скибці хліба і без масла. Як бонус – простиглий чорний чай, не заварений заново, а забутий з вечора на столі та розбавлений з ранку окропом. А ще ромашка, витягнута з подарованого ним букета, але ще свіжа. Теж у склянці, але добре що не з-під чаю. Фелікс оцінив усе це максимум на поцілунок у щоку, але зглянувся - і швидко цмокнув друга кудись у куточок губ. Все ж таки старався, як-не-як.

Автобус, на якому вони добиралися до університету, прийшов на зупинку дуже набитий. І коли вже здавалося, що впихнути «невпихуєме» більше не можна, — в машині ніби відкривався новий вимір, і в завантажений під зав'язку салон на кожній зупинці влазило ще чоловік дев'ять-дванадцять. Натовп відштовхнув друзів до віконця, поряд із відкритою кватиркою, де вони могли подихати свіжим повітрям і потай від усіх (Хван взяв першим!) потриматися за ручки, доки ніхто не бачить.

Останнім іспитом стояла філософія. Її вони з Хьонджіном здавали вдвох. Фелікс гарячково перечитував питання, повторював зазубрені відповіді собі під ніс і все ніяк не міг заспокоїти безглузде хвилювання в грудях. Зазвичай іспити не дуже турбували його — попередній він склав, бо в білеті йому випало питання «Прізвище та Ім'я викладача». Веселий чоловік за тридцять ставив відмінно кожному, хто погоджувався подивитися на фотку його новонародженої дитини. Лікс зацінив пупса на «відм», а препод поставив йому «відм» з матеріалознавства в заліковку.

З філософією все було з точністю до навпаки. Лікс буквально відчував, що викладачка всіма фібрами своєї темної душі ненавиділа його.

— Ти перебільшуєш, — запевняв його Хван, поклавши долоню йому на плече. Хьонджін не перечитував запитання, не зубрив відповіді, а просто «на розслабоні» чекав, поки його запустять в аудиторію і він перепише відповіді зі шпор, що були заховані в ручці.