Теорія кохання

Частина 21. Хьонджін

Вперше в житті Хьонджіну не хотілося напитись.

Клуб, у якому подружка його знайомої справляла день народження, був з елітних. Закриті кабінки, затишні столики, не надто гучна музика, дорогий алкоголь та суворий фейсконтроль. Отримавши запрошення на вечірку, до самого клубу можна було й не потрапити: суворий охоронець на вході відсівав зайвих та пропускав лише обраних. Мрія для тих, чиї плани на вечір складалися з двох пунктів: напитись і швидко, але з комфортом потрахатись з кимось гарненьким.

Танцпол, заповнений людьми, відчувався живим. Дівчата в коротких гарних сукнях, з макіяжем та манікюром, рухались спокусливо, майже зухвало. Але Хьонджін, дивлячись на них, відчував лише нудьгу.

Телефон у руці нагрівся через те, як часто Хван намагався додзвонитись до Фелікса. Він заходив у контакти, набирав номер і майже одразу скидав, сердившись на себе, на друга і на якогось придурка, що сидів поруч і намагався заговорити.

— З дівчиною посварився, га? — з виглядом великого знавця спитав він. — Я це одразу зрозумів, я в таких справах майстер. Не парся, з твоєю мордочкою можна склеїти будь-яку — обирай та бери.

- Тебе хочу склеїти, підеш? — без особливих інтересів кинув Хван, не подивившись на співрозмовника. Той замовк і, здається, навіть відсунувся вбік. Однією проблемою стало менше.

Фелікс, посміхаючись, дивився на нього з телефону. Контакт «мій бро» був у вихідних, а поруч цифра «двадцять один».

- Очко, блядь, - роздратовано видихнув Хван і прибрав телефон у кишеню. Він майже ненавидів, як швидко вийшов з себе, повівся на безглузду провокацію і не закінчив розмову як слід.

Фелікса хотілося придушити за сказані слова та за мовчання одночасно. Хьонджін роздратовано стукав пальцями по запітнілій холодній склянці. Дратувало майже все: фривольна поведінка Мінхо, неможливість заїхати йому по єбалу, коли хочеться, і безглузде мовчання Фелікса, який сам вирішив усе за двох. Він прокручував ту потворну сцену в голові раз-по-раз і бісився все сильніше й сильніше.

— Їбаний партизан, блядь, — шипів собі під ніс Хьонджін, бовтаючи алкоголь у склянці. Ідея «сходити відволіктися в клуб» здавалась максимально хуйовою тепер. Музика дратувала, люди довкола бісили, а руки свербіли комусь уїбати. Бажано комусь із прізвищем Лі.