Теорія кохання

Частина 8. Хьонджін

— Класно виглядаєш, Хване, — життєрадісно сказав Мінхо, який виник з нізвідки, і вмостився поряд з Хьонджіном.

У внутрішньому дворику за університетом було сонячно. Усі посміхалися, сміх лунав то тут, то там. У повітрі панувала любов. І саме це дратувало Хьонджіна найбільше. Складалося враження, ніби весь світ був щасливим. І від цього настрій у Хвана з кожною секундою ставав все гіршим і гіршим.

Він не виспався. Очі на ранок були червоними через цілу пачку викурених цигарок за ніч і не зімкнутих до самого ранку повік. Душ допоміг слабо: від Хьонджіна несло тютюном за версту. Рани на губах покрилися скоринкою і неприємно нили, а синець на вилиці став яскравішим і набув яскравого червоного відтінку.

Тішило одне: Кріс виглядав не краще. З розбитим носом, кругами під очима та збитими кісточками. Але, здавалося, це зовсім не турбувало його. Він безтурботно говорив із Феліксом біля самого входу в універ, нахилявся до нього надто близько й шепотів щось таке, після чого Лі рефлекторно закушував губу та усміхався одними кутиками.

День був гірше нікуди. Сонце світило надто сліпуче, люди посміхалися надто яскраво, а їхній сміх дратував сильніше, ніж звичайно. Хьонджіну хотілося побути одному. Тобто зовсім, без Лі Мінхо, якого він насилу витримував і в більш райдужні дні свого життя.

— Відвали, Лі, — роздратовано шикнув Хван, відвернувшись від хлопця і поклавши голову на складені долоні, збираючись повністю ігнорувати присутність Мінхо. Чому саме в такий єбаний день містер "скалка в дупі" вирішив до нього доїбатись?

— Дивлюся, тебе зацікавили мої повідомлення?

Звичайно, Мінхо був у курсі про бійку. Він знав про все і завжди. У нього скрізь були свої очі та вуха. Тому Хван не був здивований, якби той переказав йому їхню вчорашню сутичку дослівно.

— Ага, — кисло кинув у відповідь Хван, закриваючись долонями від сонця. А ще від виду воркуючої пари біля входу в універ.

— Класно виглядають разом, не знаходиш? — не вгавав Хо.

Хьонджін так не думав. Він би взагалі вважав за краще, щоб Кріс тримався подалі від Фелікса. Але хто він такий, щоби висловлювати свої «хочу». Просто друг, у якого поїхав дах, не більше.

— У тебе немає друзів чи що? — втомлено пробурмотів Хьонджін, потираючи червоні від недосипання очі, що закривалися проти його волі. Він відчував втому і нескінченне роздратування. А ще бажання, щоб цей їбучий діалог закінчився якнайшвидше, а Мінхо від'їбався від нього раз і назавжди.