Теорія кохання

Частина 9

У вухах стояв шум, наче вони бігли не безлюдними коридорами університету, а узбережжям океану, де високі хвилі з гуркотом розбивалися об гострі скелі.

Хван стрімко біг вперед, ніби від цього залежало його життя. Він міцно стискав зап'ястя Фелікса і тягнув його за собою. Той не запитував і просто біг слідом.

Перед очима миготіли однакові білі двері, які вели в аудиторії. На них змінювалися лише числа, через що вони зливались в єдине ціле, і складалося враження, що коридору не було ні кінця, ні краю. Один, два, три роки дружби. Фелікс завжди був особливою людиною для Хьонджіна. Найкращим другом. Найближчим.

Серце в грудях Хвана билося так швидко і голосно, що шум моря у вухах ставав все гучнішим з кожною секундою. Він не знав, куди біг і навіщо схопив Фелікса за руку. Перед очима лише стояло обличчя Мінхо, що посміхалося, а крізь шум у вухах пробивалось «А він тобі подобається».

«Подобається».

Одне слово. Одинадцять букв. Так легко і так складно водночас. Хван прямував вперед по коридору, не зупиняючись, і намагався втекти від цих думок, вже заздалегідь знаючи відповідь.

Здається, він завжди знав, просто не хотів визнавати цього. Знав, коли залишався з Феліксом і пропускав побачення. Все розумів, коли обіймав друга за плечі по-дружньому і відчував більше тепла, ніж від усіх дівчат, що в нього були раніше. Усвідомлював, але не зізнавався самому собі. Поки не побачив Фелікса з іншим.

Двері, що промайнули перед очима, закінчилися, і за поворотом на нього чекав глухий кут. Хьонджін зупинився. Вони з Феліксом важко дихали, але Хван продовжував тримати друга за зап'ястя, не відпускаючи.

В голові крутилися різні думки. Усі вони змішувались в єдине ціле – «подобається». Подобається як друг? Як хороша людина, з якою можна весело провести час. З яким приємно перебувати разом, поряд з яким комфортно та безпечно. Хьонджін кинув швидкий погляд на Лі. Той притулився спиною до стіни і закинув голову вгору, жадібно хапаючи ротом повітря.

Хван заплющив очі. У вухах стояв гомін через шалене серцебиття. Голова паморочилася. Земля повільно йшла з-під ніг. А перед очима стояла картина: Фелікс облизував свої губи, гаряче видихав із заплющеними очима, а по його шиї скочувалися швидкі краплі поту.