Теорія кохання

Частина 20

Мінхо мав суперсилу. Він помічав і запам'ятовував усіляку хуйню: на кшталт хто з ким переспав, хто кому подобається і хто кого терпіти не може. Почувши одного разу плітку про невідому йому людину, він запам'ятовував це назавжди. Тоді як не міг вдовбати собі в голову, що предмет «електроприводи», за яким у нього в цьому семестрі був іспит, був не про дроти, а про якусь хуйню, яка так само в голові у Мінхо відкладатися не хотіла.

Фелікс був як відкрита книга: глянеш на нього і все зрозумієш по очах. А коли Лікс у вічі не дивився, це могло означати тільки одне — все дуже хуйово.

У Мінхо «все дуже хуйово» почалося тоді, коли дратуючий, нервуючий і професійно граючий на нервах Хван Хьонджін сів до них з Феліксом за стіл, хоча зазвичай ошивався в компанії всяких сумнівних осіб, про яких Мінхо чув, мабуть, надто багато поганого.

— Яку частину фрази «тут зайнято» тобі повторити? — сказав Мінхо, окидаючи Хьонджіна холодним поглядом.

— Ту, де ти нахуй затикаєшся, — усміхнувся йому Хьонджін і сів навпроти Фелікса, — а мені доповідь прийняли, уявляєш! Викладач сказав, що це настільки охуєнно тупо, що навіть добре. І вліпив мені вимучену трієчку за проєкт.

— А мене послав переписувати, — похмуро сказав Фелікс. На нього було майже боляче дивитися: під очима синці, волосся неохайно зібране в маленький хвостик ззаду і зім'ята, немов тільки після прання, толстовка.

— Хочеш, я допоможу тобі з доповіддю? — усміхнувся йому Хьонджін і нахилився над столом. — Оплату я, до речі, приймаю натурою.

— Відмовляюся, — похмуро кинув Фелікс.

— А ти все ж таки подумай, — тихо посміхнувся Хьонджін і відсторонився.

— Я вже подумав, - вставив свої п'ять копійок Мінхо, - і якщо ти не перестанеш гладити МОЮ ногу, я тобі її зламаю.

Хьонджін повів бровою і перекинув ногу на ногу, наостанок штовхнувши Хо по колінці під столом.

- Якого хуя він тут? — спитав Мінхо у Фелікса, вдаючи, ніби Хвана тут немає.

- Тому що ми з ним друзі, - втомлено видихнув Лікс, не відриваючись від конспектів. До залікового тижня залишалося всього нічого, а раптова доповідь з філософії, що привалила, яку тепер треба ще й переписувати, щастя не додавала. — Припини, будь ласка, Мінхо.