Теорія кохання

Частина 25

Це було схоже на пересічний нічний жах студента перед сесією. Фелікс дивився на свою залікову, сторінка в якій була перекреслена через те, що він в останній момент висмикнув її з-під ручки викладача. У графі оцінка красувалась мальовничо виведена "н".

— Це якийсь жарт? - вражено видихнув Хьонджін. - Як це могло статися?

Фелікс не відповів і накрив обличчя руками. Голова гула через пролиті сльози. Йому не потрібно було дивитись у дзеркало, щоб зрозуміти – виглядав він не дуже. Ніс і щоки стали червоними, а під очима припухло. Краще й не придумаєш. На щастя, студентам на задньому дворі університету було байдуже на нього: хтось був надзвичайно радий свободі та що є сили обговорював плани на літо, а інші, навпаки, — тремтячими пальцями тримали незапалені сигарети і говорили майже пошепки про перескладання.

У те, що відбувається, вірилося важко.

- І що тепер? — спитав його Хьонджін, захлопуючи залікову і сильно стискаючи пальцями фільтр щойно підпаленої сигарети.

- Я не знаю, - тихо видихнув Фелікс і похитав головою, знову закриваючи обличчя руками, - вона поставила "незадовільно" у відомість. Вона, блядь, поставила їбуче «незадовільно» в їбучу відомість, — повторив Фелікс, тільки тихіше, — я злетів зі стипендії, вже точно. Я не зможу платити свою частку за квартиру, мені доведеться порозумітися з батьками, а ще ...

- Тихо, тихо, - м'яко перебив Хьонджін, - Фелікс, малий, це нісенітниця. Ти з легкістю перездаси все завтра, а за стипендію не хвилюйся, ми що-небудь придумаємо, - він ласкаво погладив його по щоці і витер великим пальцем вологі доріжки на шкірі, - з якоїсь причини, єдина людина на цій планеті, якій ти не подобаєшся, приймає в нас один із іспитів. Все владнається, правда.

Фелікс гучно шморгнув носом і глянув на Хвана. Лі не міг згадати, коли останній раз плакав, але поряд із другом усі почуття виривалися на поверхню, і приховувати їх не було ні сили, ані бажання.

— Ну, йди сюди, — прошепотів Хьонджін і кинув на асфальт цигарку, так жодного разу й не доторкнувшись до неї. Фелікс уткнувся чолом йому кудись у груди і заплющив очі. Хотілося скоріше додому, забратися в м'яку постіль та проспати до кінця літа.

Хван обняв його за плечі і поклав підборіддя на маківку. Чужі долоні м'яко та заспокійливо ковзали по спині Лікса.