Теорія кохання

Частина 26

Фелікс, проспавши майже дванадцять годин, прокинувся втомленим і без сил. Настрій відрахуватися був актуальним як ніколи раніше. Він ледве розліпив очі. Голова боліла через по-ідіотськи пролиті сльози. Вранці все, що сталося, здавалося вже чимось сірим і неважливим. А, можливо, він просто перегорів.

Вставати з ліжка не хотілося сильніше, ніж зазвичай. Зустрічатися віч-на-віч з Хьонджіном — теж. Було дуже соромно. За себе, свій провал на іспиті, за слухання та за виправдання перед другом. Фелікс буквально відчував на собі чужі погляди, коли Хьонджін був поряд. Хтось перешіптувався, показував пальцем. Фелікс ловив на собі співчутливі погляди, які наче говорять: «О, бідний хлопчик, якого скоро покинуть, як і всіх інших».

Але ще й інші погляди. Повні злості та заздрощі. Від них було не по собі: по спині бігли неприємні мурашки, і в роті відчувався отруйний присмак.

Фелікс не звик до стосунків напоказ. Не звик і до уваги. Не прагнув популярності. І коли дивилися — було неприємно й ніяково. А на Хьонджіна дивилися завжди.

Той курив просто на кухні. Перед ним стояла попільничка, переповнена недопалками, і дві порожні пачки з-під цигарок. Виглядав він так, наче не спав усю ніч.

— Я ж просив тебе не курити в квартирі, — скривився Фелікс.

— Просив, — сухо повторив Хван.

— А ти забив на це хуй.

— Забив, — віддзеркалив він і слабо посміхнувся, — доброго ранку, буркуне.

— Щодо доброго, я б посперечався, — тихо видихнув Фелікс і налив з-під крана простої води, випивши її залпом. Шлунок неприємно скрутило. Почуття голоду сплелося з нудотою й осіло десь внизу живота.

— Виглядаєш паршиво, — сказав Хван, видихаючи сигаретний дим вбік.

— Ти теж, — слабо посміхнувся Фелікс, — не спав?

— Не хотілося, — відповів Хван і, затиснувши сигарету між пальцями, з натиском потер очі.

— Мені теж, — видихнув Лікс і обійняв себе руками, - студентське життя якесь лайно, не знаходиш?

— Життя взагалі часом лайно, — прохрипів Хван і гучно прочистив горло, — таке ж лайно, як мої цигарки.

— З цим згоден, — тихо хмикнув Фелікс, притулившись губами до краю порожньої склянки. Він відчував на собі уважний погляд Хьонджіна.