Теорія кохання

Частина 23

— Давай сходимо в кіно, ти розслабишся, абстрагуєшся! — роздратовано повторював Фелікс, закривши обличчя руками. — Охуєнно, бляха, розслабляюсь. Просто краще й не вигадаєш!

Від нього виходила аура праведного гніву. І спрямована вона була прямо в Хван Хьонджіна, який, уплітаючи попкорн за обидві щоки, посміхався на весь рот і переводив погляд то на великий екран, то на Фелікса, що сховався за кріслом.

— Але ж ти відволікся від сесії, — знизав плечима Хван. Оглушливий крик з екрану змусив Фелікса здригнутися і щільніше закрити руками обличчя, — хто ж знав, що ти такий боягуз.

- Ти знав! — пирхнув Лікс і кинув погляд на друга. — Я думав, що ми підемо на якогось «Бетмена», а не на черговий фільм про маніяка, який наприкінці уб'є всю сім'ю.

— Може, й не вб'є, — усміхнувся йому Хьонджін і повів бровою, — ти додивися і дізнаєшся.

— Пішов до біса, — видихнув Лікс і відкинувся на спинку крісла, відвернувшись від Хвана до екрана.

Фелікс боявся фільмів жахів сильніше, ніж найбоягузливіший п'ятирічка в окрузі. Подивившись якось комедійну пародію на дзвінок, він кілька днів боявся ходити в туалет ночами та був впевнений, що хтось дуже страшний і поганий стоїть десь там, у темряві, у кутку кімнати, і моторошно дивиться своїми червоними злими очима. . Скрімери, жахлива атмосфера, музика та таємничі історії вбивств лякали його до усрачки та регулярних перевірок «чи є там хтось за занавіскою у ванній».

Найбільше Феліксу хотілося зняти кросівок з ноги і відлупцювати Хвана по голові. Адже той, знаючи реакцію Лікса, запросив його на їхнє перше побачення на останньому ряду на фільм жахів.

Чоловік на екрані вбивав цвяхи у віконну раму. Його пальці були всі суцільно в дрібних порізах і саднах. Грала гнітюча, важка музика, від якої низ живота стягувало чимось холодним і неприємним. Десь із глибини будинку пролунав крик, що аж серце холоне. Він моторошно посміхнувся і вбив останній цвях, що був у нього в руці, зручніше перехопив молоток і неквапом попрямував до джерела звуку.

Фелікс замружився і міцно схопив Хьонджіна за коліно. Від переживань про сесію та перспективи вилетіти з універу не залишилось і сліду. Хван накрив його долоню і м'яко стиснув, пропустивши свої пальчики крізь його.