Даочжан легкої поведінки та його високопоставлена підстилка

Розділ 167. Повернув вчителя, втратив учня

- Чому ти там стоїш? В нас обмаль часу, - зауважив настоятель Фан з таким виглядом, наче якусь хвилину тому не сталося взагалі нічого незвичайного. Зробивши з десяток кроків, чоловік обернувся, щоб побачити, що Чен Чен навіть не змінив свого положення. Голова палацу Юлань просто стояв, не виражаючи конкретних емоцій, та дивився на непритомного адепта палацу Шисуань.

- Ще нещодавно ти власноруч позбавив життя декількох заклиначів. Невже твою холоднокровність здатна похитнути подібна ситуація? - повернувшись до Чен Чена, поцікавився настоятель.

- Хто взагалі сказав, що я холоднокровний? - зрештою перевівши погляд на чоловіка, заперечив голова палацу Юлань. - Хіба це соромно - боятися смерті? Я ж дійсно міг вмерти, просто зараз лежав би на місці цієї людини, стікаючи кров'ю та повільно остигаючи.

- Але цього не сталося, - раптово м'яким голосом мовив настоятель Фан, поклавши долоню на плече Чен Чена. Проте надовго такий настрій в чоловіка не затримався, тож він з силою хлопнув голову палацу Юлань по спині і більш суворо додав. - Годі скиглити, ми ще навіть половину шляху не пройшли.

- Дякую, - незважаючи на неприємні відчуття в спині від зустрічі з долонею чоловіка, сказав йому Чен Чен.

- Не варто, - відмахнувся голова палацу Люшу.

Подібно Сін Цзюаню, вони розжилися парою чужих мечів, використовуючи які, зуміли подолати залишок шляху, уникаючи небезпечних ситуацій.

Чен Чен вирішив віддячити настоятелю Фану мовчанням, тож не турбував його ледь не до самої збройової кімнати. Замість того, щоб спокійно насолоджуватись тишою, голова палацу Люшу з підозрою поглядував на свого вимушеного напарника. В розумінні настоятеля Чен Чен просто не міг вести себе добропорядно без причини, тож чоловік зрештою не витримав і спитав прямо:

- Що ти задумав?

- Та мабуть те, що й ви, пане Фан, - не замислившись ні на мить, безтурботно відповів голова палацу Юлань. - Допомогти панові Сіну повернути собі посаду голови ордену, а також звільнити територію ордену від всілякої погані.

- Чому ти захотів підтримати саме Сін Цзюаня? - здавалося, що голова палацу Люшу вирішив допитати Чен Чена, але останнього зовсім не хвилював підвищений інтерес до своєї персони.

- Я знаю його з дитинства. Він поєднує в собі саме ті риси, які на мою думку мають бути у голови ордену, до того ж це просто неймовірно прекрасна людина. Дуже боляче дивитися на те, як його кривдять.