Даочжан легкої поведінки та його високопоставлена підстилка

Розділ 169. Невдоволення Сонця

Сюебао вважався одним із тих мечів, які сміливо можна було називати ідеально збалансованими. В руках талановитого мечника така зброя ставала у вищій мірі смертоносною. Проте ще нікому, окрім Сьомого, не щастило випробувати цей клинок на практиці, бо володар меча б радше помер, ніж дозволив кому-небудь навіть пальцем торкнутися свого найкращого друга.

І тепер Сюебао опинився в руках у людини, котрій даос цілком добровільно згодився його позичити.

Дивуватися було нічому: хіба ж могла в цьому світі взагалі існувати річ, яку Сьомий пожалкував би для Сін Цзюаня?

"Тільки попроси, і я віддам тобі не те, що Сюебао, а й своє життя. Ба більше, я і без того вже цілковито належу тобі".

Даос дивився на постать, що стояла між ним та адептами, які бажали їх вбити, і думав про те, чи не занадто багато звалив на плечі свого учня. Насправді чоловікові нестерпно хотілося повернути свого меча назад та знову вступити у бій, незважаючи на поранення та не шкодуючи сил.

Проте болісний укол совісті, викликаний однією лиш фразою "ти обіцяв мені", не давав йому перейти від думок до дій. Сьомий мав дозволити Сін Цзюаню зробити все самому, мав зберегти для нього своє серцебиття, як і обіцяв колись дуже давно.

Тим часом Сін Цзюань, швидко звикнувши до клинка свого вчителя, досить успішно давав відсіч ворогу.

Су Чао та генерал Шао не поспішали втручатися, очікуючи поразки минулого голови ордену Сін в ролі сторонніх спостерігачів на кшталт Ді Си, про якого, здавалося, всі встигли забути, наче його й не було.

Проте і без них кількість супротивників не давала Сін Цзюаню розслаблятися, він бився в повну силу, щоб хоча б не дати ворожим адептам підступитися ближче.

"Майже безнадійно", - подумки зробив невтішний висновок чоловік. Навіть з таким сильним мечем, як Сюебао, здолати всіх було практично неможливо. Нажаль, запас фізичної та духовної сили Сін Цзюаня не був вічним, а це означало, що супротивнику достатньо було дочекатися, поки він остаточно виснажиться, а потім його можна буде просто добити, як нікчемну комаху.

В той самий момент усіх присутніх в прийомному залі здивував раптовий спалах золотистого світла. Затим почувся дивний тріск, і в наступну мить, нахабно прорізавши простір, просто в повітрі виник масивний дворучний меч. Перш ніж досягнути підлоги, клинок почав сяяти зсередини, підсвічуючи ієрогліфи, зображені на лезі.