Подорож коханням 💗16+💗

Місяці ||

Пам'ятаєш, я колись писала,
Що місяця для кохання шукала?
Але так і не назвала всі місяця -
Змовчала, ніби це найважливіша таємниця.

Згадала лише ж про грудень,
А ще про квітень, червень і вересень...
Але ж в календарі ще багато місяців,
Тому подарую ще купу шансів.

Ну що прямо зараз почнем,
З січня і по інших підем?
Згоден разом піти колядувати,
Посмішки по крупицях збирати?

З трепетом одне одному руки зігрівати
І під нескінчені сніжинки вуста цілувати?
Думаю, що і на це отримаю відмову,
Тому в березні з тобою почну історію нову.

Холодно ще і повільно тане сніг,
Але варто разом почати вивчати берег.
Приходь під шум криги, що тане!
Приходь під шум вітру, що колише каштани!

Не забуть подарувати підтримку -
Будь готовий не відпускати мою руку до спочинку.
Буду готова вкотре почути гостру відмову,
Але я, мабуть, постараюсь знову.

Останній місяць весни точно для кохання -
Він навіть дозволить теплі поцілунки до світання.
Не заважатиме школа, нудні уроки -
Лише ми і на даху галасливі птахи.

Приходь - я принесу какао і свіжі пиріжки,
Допоможу спалити вже непотрібні книжки.
Ще є варіант - середина літа,
Коли земля буде сонечком прогріта.

Можем присісти вже на знайомому берегу,
Протягуючи одне до одного смагляву руку.
Потім можем поплавати, по душам поговорити
І, як сонце землю, серця обігріти.

В кінці літо також чарівне
І ніскілечки воно не сумне.
Принаймні ми можем розфарбувати його -
Ти лише принеси фарби кольору жовтого.

Принеси пензлики і чисту палітру,
Щоб ми могли віддатись вітру.
І вільно кружляти з пензликами по світі,
Замастившись фарбою по лікті.

Але впевнена що і ці розваги не для тебе,
Тому мабуть нам не зустрітись, коли літо зелене.
Тоді може коли буде осінь жовта?
І все це не спроста -
Це я для тебе світ сама розфарбувала
Поки дні до жовтня рахувала.

Ти ж прийдеш оцінити мою роботу,
Прийнявши цю непомітну турботу?
Я вже не прошу мене кохати...
Здалась, втомилась, над собою працювати!

Ти просто прийди, стань надійним плечем,
Вилікуй моє серце своїм таємним болем.
Хоча маленькі шанси, що побачу тебе,
Тому кішка гострими кігтями душу скребе.

Але надія маленьке ще в душі живе,
Ще вірить хтось в мені, що щось тебе до мене підірве.
Тому ще підпалюю серце в листопаді,
Шукаючи кохання в жорстокому граді.

Шукаючи тебе в холодних калюжах,
У темних, не моїх вікнах.
Сподіваюсь ти прийдеш
І замість мене душі підпалиш.

А ні, то я вже й не чекаю -
Долю свою смиренно, з відчаєм, приймаю.
Вибач, що так довго очікувала погляду твого...
Вибач, що шукали в тобі когось рідного,
Що сама намагалась побудувати родину,
Топлячись у брудному, стійкому пилу.