Подорож коханням 💗16+💗

Поспішило

Я вже вивчила кожний твій погляд,
Перейняла новий для себе світогляд;
Я вже вивчила кожний жест, кожне слово
І вони залітали у душу, мабуть, випадково.

Я вже вивчила твої руки, ніжні дотики,
Запам'ятала те, навіщо тобі котики,
Хоча й не зовсім ті малі були до душі твоєї -
Навіть це залізло до закоханої моєї.

Звикла до постійних сумнівів, старань,
А ще до деяких прихованих страждань;
Звикла мовчки тримати тебе за руку,
Запам'ятала як правильно переймати твою муку.

Та що тут приховувати: звикла й до голосу,
До манери, до ходьби та навіть до спільного часу.
Але тепер все піде навпаки, швидш за все:
Почну для душі готувати нове есе.

Ми з нею завчали всі звички, непомітні сигнали,
А зараз по іншому, - згадуватимемо, як одні засинали.
Вирвемо старий, вже пожовклий лист,
Не помічаючи, що у нас до кохання хист.

Тому випадково запам'ятало розбите серце,
Як гуляли, а на фоні шуміло озерце,
Звикло як кохали, повільно вбивали,
Запам'ятало як разом на стінах малювали.

І, на жаль, це ні мені, ні душі не в силах забути,
Тому як же з минулим у серці бути?
Чому душу довелося повільно привчати,
А серце з перших нот поспішило кохати?