Холод обпалював гаряче обличчя -
З нами розмовляла глибока криниця.
Світло тьмяно плескало в лодоні
І боляче гриміли наші скроні.
Давно вже між вогнем стояли,
Але нарешті крок зробили - легенько обійняли.
Здалось би, що знову з'явиться прірва,
Проте з небес спустилася грішна діва.
Мовила, що досить котли чисті омивати,
Почала наші щічки мокрі протирати.
І хоча за спиною залишалося багато скелетів -
Не вдалося нам замовчати декілька секретів...
Нікому б на цьому подвір'ї не здалося,
Що світло колись би яскраво пролилося.
Але діва притянула його солодкі вуста
Та й полетіла пташечка трепетна та.
Не було похоті, тваринної сили -
Лише руки, що все навкруги трусили.
Світло тепло плескало в долоні
І боляче гриміли, від щастя, наші скроні.
Розовів слід на блідій моїй щоці,
А я тримала його руку в своїй руці.
Вогонь ще боляче обпалював пальці,
Проте діва все робила, щоб знову побачити танці!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож коханням 💗16+💗
PoetryПривіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...
